«Жінка-воїн насамперед…» – та, ким сама хоче бути»

Опубліковано 23.12.2020

«Це об’єктивація», «це їм нашкодить», «знову стереотипи» – десь так звучала критика на адресу соціальної рекламної акції одного із українських брендів жіночої білизни. Річ у тім, що виробники спідньої білизни вирішили підготувати акцію до Дня захисників та захисниць України, який відзначали 14 жовтня, та підготували фотосесію військовослужбовиць. Звісно, жінки були одягнені у білизну, яку виготовляє торгова марка, а слоганом кампанії обрали тезу про те, що «жінка воїн – насамперед жінка». Власне, саме ця теза ймовірно і спричинила всі суперечки.

Про проєкт та критику

У компанії Anabel Arto пояснюють, що розробили проєкт не для того, аби спричинити скандал, а для того, аби підвищити видимість жінок-воїнів у суспільстві.


«Ми у компанії розуміли, що жінки-воїни наразі недооцінені, тому ми вирішили популяризувати образ жінки військової, привернути увагу до тих жінок, які пішли на війну. Ми вирішили зробити це безпосередньо із жінками-воїнами. Ми компанія, яка виготовляє спідню білизну. Напевно, якби ми сфотографували просто воїнів АТО, це було б менш резонансно, – розповіла арт-директорка компанії Анна. - У нас є своє бачення жінок. Ми вважаємо, що жінка – жіночна, і це може проявлятися дуже по-різному. На нашу думку, у жінок-військових є менше часу на різні «жіночі штучки», однак нерідко ми чули від дівчат, які воюють, що вони не бояться помирати, однак у різних критичних ситуаціях вони переживають за те, які на них трусики та педикюр. Тобто у страшні життєві моменти вони залишаються жінками. Так і народилася наша ідея. Ми подумали, що якщо ми жінок, які пройшли війну, одягнемо в нашу білизну, це не буде вульгарно. Зйомка неоднозначна: ми дуже переживали, адже отримали дуже багато різних реакцій – і негативних, і позитивних».

Анна додає, що під першим постом із фотографіями військовослужбовиць у білизні люди залишили понад 10 тисяч коментарів.

anabel-arto-19-scaled.jpg


«За нашими спостереженнями, більшість жінок, які воювали, підтримали учасниць нашого проєкту. Гейт переважно був від людей, які мають свої усталені погляди, однак не були на фронті», – зауважує арт-директорка компанії.

На думку голови громадської організації «Ліга захисту жінок» Олександри Голуб сексизму чи об’єктивації жінок в цій рекламній кампанії не було, адже жінки рекламували не будівельні матеріали чи ще щось, а саме жіночу білизну, в рекламі якої допускається зображення оголеного тіла.


«У цьому випадку зображення відповідало контексту, у якому ми зазвичай і користуємось відповідним товаром. На мою думку, ця рекламна кампанія показала, що жінки на військовій службі не втрачають своє «Я», вони багатогранні. Жінки-військовослужбовці так само поза службою мають свої клопоти, вдягають різний одяг, піклуються про себе, можуть мати різні захоплення у вільний час. І у цьому немає нічого страшного. Мені здається, така реклама із чоловіками в головній ролі теж мала би місце та виглядала актуальною», - пояснює Олександра Голуб.

Натомість експертка відзначає, що слоган для рекламної кампанії обрали не дуже вдалим.

anabel-arto-18-scaled.jpg


«Такі проєкти допомагають військовим»

Одна з учасниць проєкту – ветеранка російсько-української війни Валерія Бурлакова розповідає, що для неї цей проєкт був важливим в плані самоідентифікації. За словами Валерії, коли довелося повернутися із війни у 2016 році, вона не могла себе змусити зняти форму протягом всього місяця, поки тривала відпустка. Тому Валерія вважає, що проєкти, які показують військових в різних образах, допомагають їм зрозуміти, що вони не залишилися на війні, а суспільству – допомагають побачити, що військові – також люди.


«Це був мій єдиний спосіб самоідентифікації: боєць, солдат. Я не відчувала себе ані журналісткою (моя професія у цивільному житті), ані жінкою, ані чиїмось старим другом, ніким, адже всі мої думки були про війну. У грудні 2017 року, після трьох років на війні, я звільнилася. Не ходила містом у мультикамі, однак натомість одягала якісь тактичні штани, футболки патріотичні або з військовою тематикою. Я не могла «відпустити» війну (а треба було хоч частково – якщо я вирішила повернутися вже), не могла уявити як спокійно розчинитися хоча б візуально у натовпі тих, для кого її не існує.. Саме це мені було важко. Тому мені подобаються проєкти, де військові постають у різних образах та вбранні: національних костюмах, пишних сукнях, гарній білизні. Мені здається це допомагає і військовим зрозуміти, що вони не залишилися на Донбасі, і суспільству допомагає побачити у військових людей», – пояснює Валерія Бурлакова.

anabel-arto-12-scaled.jpg


«Реакція суспільства була цілком очікувана і… стереотипна»

Інша героїня зйомки – учасниця бойових дій Юлія Сідорова, також задоволена своєю участю у проєкті і вважає, що критичні зауваження виникали не внаслідок боротьби зі стереотипами стосовно жінок, а навпаки – є наслідком стереотипів.

«Мені запропонували зйомку дівчата із Жіночого ветеранського руху. Я з радістю погодилася, адже вважаю, що такі зйомки дуже корисні в плані сприйняття себе для тих жінок, які воюють та повертаються з війни. У мене вже був досвід різних фотозйомок, в тому числі – у стилі «ню», тому для мене ця зйомка була цілком нормальною, а для деяких інших дівчат – це, на мою думку, був досвід про прийняття себе, - розповідає військовослужюовиця Юлія Сідорова. – Реакція суспільства була цілком очікувана, тому що в нас, як на мене, дуже багато таких людей, які не відчувають себе вільними, і не знають, що таке свобода. І ця реакція, ця боротьба нібито проти стереотипів й об’єктивації, насправді – не боротьба».



«Адже саме це сприйняття через яке вони борються, і є дуже стереотипним. Жінка військова на війні – це одне. Жінка військова за межами війни – це інше. Я вважаю, що на війні жінка має виконувати всі бойові задачі так само, як це роблять чоловіки. Окремі ж задачі, за рахунок того, що військова – жінка, вона може виконувати навіть краще. Хорошим воїном може бути як чоловік, так і жінка. Те наскільки вони хороші воїни, залежить лише від того, як вони над собою працюють і як вони себе показують, а не від статі».

Військовослужбовиця Юлія Сідорова додає, що для неї цей проєкт – не про еротику, а про дружбу зі своїм тілом. Також, на її думку, такі проєкти можуть сформувати видимість військовослужбовиць у суспільстві, але вони корисні й для самих жінок, які зараз досі перебувають на війні.

anabel-arto-11-scaled.jpg


Ветеранка Валерія Бурлакова до критичної думки про проєкт, яку поширювали у фейсбуку, також ставиться нейтрально.

«Мені байдуже, якщо чесно, що кажуть. Були постери раніше – «Остання колискова» - серія малюнків жінок зі зброєю. Тоді теж багато хто казав. Що це об’єктивація, а мені дуже подобається ця серія. Так само, як і серія доволі відвертих фото хлопців з ампутаціями, і як календар з австралійськими пожежниками», - відзначає Валерія.

«Ідеальний» образ військової

На думку ветеранки Валерії Бурлакової образ військовослужбовиці має бути таким самим, як і образ лікарки, перукарки чи журналістки. Тобто образ будь-якої жінки, на думку ветеранки, є особистою справою кожної жінки.

«Комусь 18 років, комусь – 50, хтось медик, хтось у штабі працює, хтось снайпер. Хтось має довге русяве волосся заплетене у косичку, хтось рожевий ірокез. Хтось через слово матюкається, хтось має три вищі освіти. І добре. Аби кожна була на своєму місці в армії та якнайкраще виконувала власні посадові обов'язки», - відзначає Валерія.

Говорити, писати, показувати – робити видимими

Учасниці рекламної кампанії, яка наробила галасу, відгукують про проєкт позитивно та погоджуються, що подібні акції потрібні як самим військовослужбовицям, так і суспільство загалом. І причин цієї потрібності може бути безліч.

«Мені хотілося б щоб якомога більше людей згадували хоч час від часу, що у нас триває війна. Що на передовій країну захищають люди – і чоловіки, і жінки. Що поруч живе безліч ветеранів, вдів, матерів, які втратили на війні синів чи доньок. Що ніколи не знаєш хто стоїть поруч, коли вирішуєш посвистіти про «непотрібну війну» або щось таке десь у черзі в супермаркеті. Й для того, аби військовослужбовиці своєю чергою стали видимими потрібно говорити про них, писати, показути», – відзначає ветеранка Валерія Бурлакова

anabel-arto-21-scaled.jpg


Учасниця бойових дій Юлія Сідорова також погоджується, що видимими наразі мають ставати не лише жінки, які пішли на війну, а й загалом усі військові, які захищають нашу країну на сході.

«На мій погляд, наразі потрібно збільшувати видимість не лише жінок, які воюють, а й чоловіків, адже тема війни зараз не так сильно популярна серед людей, і може складатися враження, що війни не існує. Однак у жінок в армії є чимало проблем, на які потрібно реагувати. Звісно, що такі проєкти можуть привернути до цього увагу. Було б класно, якби інші бренди українські також робили щось подібне, запрошували дівчат зніматися у рекламі. Можна розвішувати фото військовослужбовиць на білбордах, можна створювати тематичні календарі, як це роблять в Австралії», - додає військовослужбовиця Юлія Сідорова.

Голова громадської організації «Ліга захисту жінок» Олександра Голуб пояснює: виключно рекламою білизни за участі жінок-військових важко збільшити їх видимість у суспільстві. Тому, на думку експертки, потрібно збільшити кількість медійних проектів за участі військовослужбовиць.

anabel-arto-20-scaled.jpg


«Має бути якомога більше і різних новин, сюжетів, рекламних матеріалів, ТБ-шоу, фільмів. Я б рекомендувала редакторам та журналістам більше звертати увагу на військовослужбовиць як героїнь та експерток у своїх матеріалах», – додає Олександра Голуб.

Від авторки замість підсумків

Заради справедливости слід відзначити, що жінки в українській армії лише від 2016 року можуть займати бойові посади. Проте досвід показував: жінки на бойових посадах у зоні військових дій були, однак у документах їхні посади не відповідали дійсності. Однак навіть за ці чотири роки для жінок в армії і досі не створили окремої форми та навіть білизни. Список інфраструктурних проблем через які українську армію ми й досі не можемо вважати пристосованою для жінок можна продовжувати, проте саме в контексті цієї реклами питання білизни відгукується доволі гостро. Адже це питання – воно насправді не про білизну. Це про повагу до людей, які захищають Україну на війні. І беручи до уваги те, які реакції викликали фото військовослужбовиць і те, що жіночої білизни в армії і досі немає – про повагу тут поки що не йдеться. До того ж, з обох сторін.


ucf_logo_small.pngМатеріали підготовлено за підтримки Українського культурного фонду. Позиція Українського культурного фонду може не збігатися з думкою автора.


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Дати жінкам вибір і прийняти його: чому жінки-військовослужбовиці стикаються із суспільними упередженнями

Як розповідають самі військовослужбовиці, під час служби вони майже не стикаються з упередженим ставленням стосовно себе з боку колег чоловіків. Навпаки, частіше їхній вибір засуджують вже тоді, як вони повертаються додому.

Частина 1. Як і для чого жінки створюють ветеранські організації та чому досі вимушені допомагати самі собі

«Коли я заходжу в маршрутку, - додає Катерина, - і мені водій сміється у очі, мовляв: «А ты хоть стрелять умеешь, деточка?» Я йому кажу: «Ну, ты такой жирный. В тебя я бы попала».

Виробники білизни ініціювали проект "Жінка-воїн - в першу чергу Жінка"

Мета проекту - звернути увагу суспільства до жінок-воїнів, жінок фронту, які на рівні з чоловіками виконують військові обов‘язки, але часто залишаються без уваги.

Рівність не означає однаковість: жінки на війні та після

Але чи завжди жінки погоджуються виключно на ту роль, яку відводить їм суспільство, та чи існують можливості поєднання цих стереотипів із реально зумовленою необхідністю жінки захищати свою домівку?