Як почати сприймати нового себе після повернення з фронту: методи бувалих

Опубліковано 01.10.2020

Після переживання травмуючого досвіду війни кожен намагається дати раду своїм душевним ранам по-своєму. Хтось робить як і годиться: звертається до фахівців. Хтось винаходить свої способи справитися і дати вихід пережитому.

Ми поговорили з двома ветеранами, які випробували свої власні методи лікування душі. Що вони робили і що з цього вийшло — читайте нижче.

Вилити свої емоції у твори

Український письменник, фотохудожник, боєць батальйону «Полтава» Віталій Запека пішов добровольцем на війну у 2015 році, саме тоді написав свої перші оповідання та нариси. Віталій був на війні понад три роки. Розповідає, що разом зі зброєю завжди носив з собою фотоапарат і знімав усе, що бачив. Передусім — бойових побратимів, які щодня дивилися в обличчя смерті.

Свої твори він починав писати російською мовою, згодом перейшов на українську. А зараз письменник взагалі принципово відмовляється друкуватися «ворожим языком». Наразі в доробку автора десятки оповідань та сотні нарисів, в яких простежується тонка іронія, гумор, та водночас він торкається глибоких філософських тем.

Минулого року вийшов друком антивоєнний роман «Цуцик», де війна показана очима собаки. Книга одразу здобула успіх серед читачів — її розкупили за лічені дні. Не поступалося у популярності і ще одне видання автора — фотоальбом «Батальйон Полтава».

3 Віталій Запека і його книжки.jpg

А за воєнно-сатиричним романом «Герої, херої та не дуже», написаним Віталієм Запекою цього року, вже встигли поставити п’єсу під назвою «Пригоди НЕбравого вояка Шрамка» в Дніпровському національному театрі ім. Тараса Шевченка.

Про те, через що довелося пройти на фронті, Віталій Запека розповідати не хоче. Говорить, що усе описав у своїх творах. Але зізнається, що, до того як почав писати роман «Цуцик», пообіцяв собі ніколи більше не звертатися до теми війни.

Він говорить, що близько пів року після повернення з АТО йому було дуже важко:

«Навіть набив мордяку 5–6 разів комусь за погані слова про Україну чи армію (мені тоді було 50 років)».

Розповідає, що його врятувала творчість та те, що він їздив спілкуватися з читачами. Від цього отримував позитивні емоції. За словами письменника, він по-справжньому зцілився, коли приїхав з книжками до свого сектору і зайшов до своїх побратимів:

«Лише тоді відчув, що це моє минуле», — розповідає письменник.

6 Віталій Запека на Сході.jpg

Тим, хто прийшов з зони бойових дій і не може знайти себе, Віталій Запека радить частіше бувати на природі, шукати позитивні емоції та займатися чимось не лише для заробітку, а насамперед цікавим.

Також він радить не тримати нічого в собі. Розповідати комусь чи писати хоча б для себе.

Відкрити справу, про яку давно мріяв

Андрій «Ворскла» потрапив на фронт у 2014 році. У серпні того ж року став бійцем батальйону Айдар. Згадує, що там сумувати не доводилося — були постійні тренування та почали проводитись певні операції.

«Перша наймасштабніша операція — це була блокада 32 блок-поста на Бахмутці. Там загинув мій перший ротний Саша “Італієць” і багато хлопців полягли і потрапили в полон».

За місяць після того він підписав контракт і так прослужив 50 місяців, або ж більше чотирьох років. Говорить, що були і бойові чергування на опорних пунктах, і служба у різних підрозділах, одним з яких був снайперський. А останні роки був командиром відділення в новоствореній роті. Андрій звільнився зі званням заступника командира взводу.


Після повернення додому почав втілювати улюблену справу під назвою «Гараж мрії».

Все почалося з того, що Андрій створив свій україномовний канал на «Ютубі» і почав записувати відео про ремонт машин. Влогер розповів, що нині війна переростає в іншу площину і, на його думку, ми маємо боротися за наші ріки, поля, мову. Він говорить, що саме через це й створив україномовний ютуб-канал для автолюбителів.

«Серед безлічі контенту на автомобільну тематику десь загубилась одна тисячна відсотка україномовного, нашого, рідного… Україна — найбільша країна Європи, але спробуйте набрати щось в пошуку на Ютубі українською — результат практично нульовий. Будемо виправляти!», — так коментує створення свого ютуб-каналу чоловік.

Крім того, ідея створення відеоконтенту полягала в тому, щоб крок за кроком показувати ремонт та відновлення автівок, починаючи з «таврій» та «жигулів» найнижчої цінової категорії.

91082126_2376627585956706_3625936310407004160_n.jpg

Але на цьому Андрій «Ворскла» не зупинився, адже він прагнув створити реальний «гараж мрії», де можна було б ремонтувати автомобілі:

«Думки створити щось подібне були постійно. Розраховував, що справа буде приносити якийсь прибуток, але більше це був гараж для своїх, тобто місце, де буде обладнання, де можна відремонтуватися і побудувати щось цікаве».

Як говорить ветеран, загалом служба дала йому дуже багато корисних знайомих і звела з багатьма хорошими людьми. Разом з тим, неможливо забути і згубний вплив війни.

Андрій «Ворскла» розповідає, що один з проявів психологічної травми після війни, який він особливо відчував, було посилене відчуття справедливості.

«Це дійсно по собі відчуваю, коли в лікарні мені говорять, що треба занести комусь гроші. Або поліцейські вимагають навіть найменший хабар. Дехто ще й радить, мовляв — дай, бо ж у них зарплата мала або діти дома голодні. Але ж я думаю, що вони знали куди йшли і на що вчилися».

Також ветеран розповідає, що ще довго не міг нормально спати і засинав лише о 5 ранку, бо виробилося відчуття, що вдень спати безпечніше.


Говорячи про те, чи допомогла йому зайнятість пустити енергію в потрібне русло, він зазначає, що потрібно постійно ставити перед собою якісь задачі:

«Взагалі в мене така позиція по життю, що голова і думки мають бути чимось зайняті. Їх постійно потрібно тримати в тонусі, тому що коли ти починаєш розслаблятися, пливти за течією, потім нічого гарного з цього не виходить».

Зараз Андрій «Ворскла» має намір знову повернутись на Схід. Говорить, що останні пів року важко зводити «кінці з кінцями» на СТО і побратими кличуть назад. Ділиться, що виникають думки залишити когось з друзів працювати, адже справа вже більш-менш налагоджена:

«Бо нині дуже тяжко, підтримки від держави немає ніякої і таке враження що все робиться для того, щоб було навпаки важче».

Тому автолюбитель планує знову підписати контракт із ЗСУ.

Що робити, якщо вам важко. Думки експертки

Психологиня Світлана Терещенко розповідає, що люди, які прийшли з війни, продовжують діяти за правилами війни. Тому до мирної обстановки буває важко пристосуватися. Адже те, що допомагало на війні, зараз ветеранам може заважати.

У людей з травматичним досвідом можуть виникати роздратування, злість, спалахи раптового безпричинного гніву, відчуття страху та тривоги.

Крім того, як відзначає психологиня, військові, які побували у зоні воєнного конфлікту, можуть бачити яскраві сни з відображенням бойових дій чи ще якісь нічні кошмари. А ще дуже часто в таких людей виникає постійна підозра до всього і до всіх або недовіра до інших людей. У декого може бути нездатність говорити про війну. Також вони можуть відчувати втрату сенсу життя, втрату життєвих пріоритетів.

Психологиня говорить, що алгоритм дій людини, яка відчуває моральний дискомфорт після повернення з фронту, має починатись з того, що потрібно звернутися до спеціального фахівця.

Особисті шляхи подолання наслідків перебування під психотравмуючим впливом — це дуже добре. Особливо якщо це не руйнівні для організму шляхи. Проте коли, наприклад, болить зуб, ми, звісно, можемо його полоскати содою, але все ж зрештою йдемо до стоматолога.

Світлана відзначає, що часто сильні люди не звикли звертатися за допомогою до «лікаря душі»:

«У них навіть виникає почуття страху тільки від думки, що потрібно буде комусь зізнатися, все розповісти про свої труднощі, показати себе слабким. В цьому випадку є певні проблеми, бо люди можуть звернутися один-два рази, а потім переривають терапію, коли їм стає трохи легше. І в них немає подальшої мотивації».

Така тактика є помилковою. Аби повністю навчитися розуміти себе, потрібно від початку і до кінця розібратися і пройти весь курс, який визначив фахівець.

Фото з особистих ФБ-сторінок героїв матеріалу.


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Зцілення текстом. Історія нацгвардійця-винахідника

Скористався першою ж можливістю потрапити на фронт, бо знав -- військкомат мене точно не візьме.

"Ветеранський намет" на "Книжковому Арсеналі"

Автори літератури про сучасну російсько-українську війну запрошуються до участі у "Ветеранському наметі".

Реабілітація по-українськи: особливості національної адреналінотерапії

Колись, серфлячи американським інтернетом і програмами для ветеранів, я натрапила на згадки про “адреналінотерапію” – спеціальний напрямок реабілітації для ветеранів, коли у контрольованих безпечних умовах досягається той рівень адреналіну, який був звичний бійцеві під час війни.