– Слава Україні!

– Героям слава!

– Як твої справи, друже? Вже звільнився чи ще служиш?

– Служу. Ще рік за контрактом. А зараз от у відпустку приїхав. А ти?

– Я «на гражданці». Вже другий місяць. Потрохи звикаю до цивільного життя. Після 4 років служби це непросто. Ти чого такий смурний?

– Та таке. Нещодавно перевели в іншу частину. Я не хотів. Але довелось. Командир казав «нічого страшного, переїдеш, отримаєш підйомні, нову посаду».

– І що, отримав?

– Посаду вже прийняв, а от підйомні ні. Підійшов до начфіна, пояснив йому, а він каже: «Та не положено тобі». Мол, виплачують тільки тим, хто переїхав далі, ніж 100 км. А в мене 80 км, то мені не дадуть.

– Слухай, ти не один такий. Коли я служив, в мене та сама тема була. Палки в колеса ставили. Зараз розповім. Каву будеш?

– Так, за компанію!

– Тримай. Так от, коли я служив, в моїй частині підйомні взагалі не платили, а потім в якийсь момент приїхала перевірка і був великий скандал: командуванню догани вліпили, начфіна геть звільнили. Ми нічого не знали й аж пізніше дізнались, що це через підйомні, які нам не виплачували.

– Нічого собі!

– Так, уявляєш! Пройшов час, ми з’їздили в зону, а по приїзду на ППД стали знову це питання підіймати. Тоді вже новий начфін і каже, що дійсно мають заплатити, хоча тільки тим, хто приїхав здалеку, але зараз коштів немає, то заплатять пізніше. Ну я думаю, мені ще пів року служити, ще встигну отримати.

– І що, отримав?

– Так от слухай. Лишилось мені три місяці на службі, сів писати рапорт, що не бажаю проходити далі службу і тут бац — згадав, треба ж про підйомні нагадати, бо так і звільнятись скоро, а з підйомними глухо.

– Як завжди у нас…

– Іду до фініка знову, а він мені: «Так, я в курсі, списки на Київ подали, чекайте». Ну ок, думаю, почекаю. А сам заліз в інтернет і почав читати: одні пишуть, що мають платити всім, інші, що тільки тим, хто переїхав здалеку, більш ніж за 100 км.

– А як же насправді?

– І тут я наткнувся на статтю одного військового юриста. Він таким, як ми, допомагає, консультує, статті пише, виступає на телебаченні. Прочитав кілька його постів, цікаво, дохідливо роз’яснює, але про підйомні нічого немає. Я взяв, відкрив фейсбук і написав йому, що так і так, чи положені мені підйомні.

– І що, він відповів?

– Так, і доволі швидко. Наступного дня приходить мені відповідь. Ось вона, дивись.

«Оскільки під час Вашого переміщення в іншу військову частину Ви переїхали в інший населений пункт, Ви маєте право на отримання підйомної допомоги».

Я подякував йому за відповідь і питаю: а нічого, що відстань між містами, куди я переїхав, менше ніж 100 км. Чув, що виплачують, якщо більш як 100 км. Це правда? І в цей же день отримав чітку відповідь.

«Ні, це не відповідає дійсності. Порядком призначення та виплати підйомної допомоги особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту. (п.1,2) встановлено, що підйомна допомога виплачується військовослужбовцям, які переїхали до нового місця служби з одного населеного пункту в інший для постійного проживання у зв’язку з переміщенням по службі, в розмірі місячного грошового забезпечення. Отже, єдиною підставою для виплати є переїзд до іншого населеного пункту, а відстань між населеними пунктами не має жодного значення».

– Так, друже, свідоме або несвідоме введення нас в оману.

– Це ще м’яко сказано…

– Однак, що ще важливо. Юрист нагадав мені, що бажано під час проходження служби написати рапорт на отримання підйомних. Бо, виявляється, всі наші усні розмови з командуванням лишаються просто розмовами, вони ніде не фіксуються і потім нікому нічого не доведеш. Тому потрібно все фіксувати.

– Це все так, але ж ти знаєш, як буває, — рапорт просто можуть не взяти.

– Так, я в курсі, коли служив, мені казали, що все вирішимо, обіцяли, при цьому нічого не робили й не реєстрували рапорти.

– Ну, добре, а що ж при цьому робити? Якщо начфін скаже, що «не положено»?

– Це ж саме питання я і задав юристу. Ось його поради:

1. Обов’язково написати рапорт у двох примірниках. Зареєструвати його в частині.

До речі, у мене не хотіли реєструвати рапорт, то я подзвонив на «гарячу лінію» Міноборони, і після цього зареєстрували. Юрист сказав, що якщо не реєструють, можна телефонувати на урядову та відомчу гарячі лінії, а також писати скаргу і відправляти на Київ. У мене до цього не дійшло. Вистачило дзвінка.

– Ти прям все знаєш.

– Це зараз я такий, бо юрист підказав. А раніше теж мене водили за ніс. Давай ще по каві.

– Давай!

– Після реєстрації рапорту, за словами юриста, деяким виплачують підйомні, і на тому все закінчуються. Такий собі «хепі енд». А буває так, що приходить письмова відмова, що немає підстав для виплати, але найчастіше просто ігнорять і нічого письмово не відповідають.

– І що ж тоді?

– Тоді можна писати скаргу до Міноборони або одразу звертатись до суду. Юрист радить все ж таки спробувати спочатку обійтись без суду, бо це простіше.

– І що, тобі допомогло це все?

– Так, уявляєш, два тижні тому отримав кошти.

– Нічого собі, вітаю!

– Так, дякую, поборовся і виборов своє право. Знаєш, друже, я ж не за пільгами туди йшов, не за виплатами, не за землею і не за убедешкою, а тому що Батьківщина була в біді — за Україну і за свою родину. Але я собі думаю так: має працювати закон і все, що написано, має надаватись. Варто поважати одне одного, дотримуватись хоча б якихось правил. Написано, що мають виплатити — виплачуйте. На більше не претендую.

– Це точно, в 14-му році було не до землі й пільг… А ті закони в нас такі…«як дишло, куди повернеш, туди і вийшло».

– Ха-ха-ха! Знаєш, я слово в слово так і сказав нашому юристу, ми навіть через це з ним трохи посварились. А він і каже, що буває дійсно написано двозначно і плутано. Але щодо підйомних все чітко. Ось дивись:

– І справді все ясно. Якщо є зміна населеного пункту, мають виплачувати.

– Точно!

– То як тобі вдалося все ж таки отримати гроші?

– Мені лишався місяць служити, я написав рапорт, його не зареєстрували. Потім після мого дзвінка на «гарячу лінію» його зареєстрували і навіть дали мені в частині його вхідний номер. На тому і все. Прийшов день звільнення, мене звільнили, а підйомних не виплатили. Так би я нічого і не отримав, якби не зустрівся з юристом вже після звільнення на зборах нашої спілки. Він мені пояснив, що нічого не втрачено, потрібно рухатись далі, оскаржувати бездіяльність частини. З його допомогою ми склали скаргу, відправили її в Міноборони і вуаля — через півтора місяця я отримав свої кошти. Ось така історія.

– Супер! Аж не віриться! Я вже думав, що в нашій системі нічого не можна добитись… Але як тобі вдалося їх отримати, якщо ти вже не служив? Виходить, вони виплатили тобі кошти вже як цивільному?

– Точно! Це те, що мене попросив передати юрист всім тим, хто мав отримати свої підйомні, звільнився зі служби і нічого не отримав.

Ось що він написав мені:

"Право на отримання підйомної допомоги виникло після переїзду в інший населений пункт в момент отримання посади в іншій військовій частині. Після цього така допомога підлягає виплаті. І навіть після звільнення військовослужбовця можна вимагати її виплати в судовому порядку".

– Тобто навіть після звільнення є шанси?

– Так, юрист казав, що це зробити складніше, ніж коли є зареєстрований рапорт під час служби, однак це цілком реально.

– Скільки всього я сьогодні дізнався від тебе! Повернуся з відпустки у частину, одразу напишу рапорт на підйомні.

– Правильно, а я завтра буду у нашій спілці ветеранів, то розповім всім, хто вже звільнився, що не все втрачено і є шанс добитися свого й отримати кошти.

– Молодець!

– А що ж, треба ділитися корисною інформацією.

– Добре, друже, маю вже бігти. Родина чекає. Був радий побачитись!

– Я теж. Гарної відпустки. На зв’язку!