Ветеранські простори та реінтеграція ветерана – вклад у національну безпеку

Місце, де всі свої. Місце, куди можна звернутися за допомогою. Місце, де працюють за принципом «рівний рівному».

Текст:Дар'я БураFebruary 8, 2021

Місце, де всі свої. Місце, куди можна звернутися за допомогою. Місце, де працюють за принципом «рівний рівному». Місце, де можуть навчити. Місце, де допоможуть з працевлаштуванням. Місце, де проконсультують з тим, як відкрити бізнес. Місце, де потурбуються і про твою родину. Місце, де ти отримаєш психологічну допомогу. Місце, де ти можеш презентувати себе і свої здобутки. Місце, де тобі ніколи не відмовлять.

За цими, ніби ліричними, словами стоїть велика і важлива мета – створення ветеранських просторів по всій країні. Сьогодні ветерани чесно зізнаються, що зараз їм складно чути один одного, вони свідомі цього. На це впливає багато факторів, адже самі ветерани – це зріз суспільства – різні люди, які колись опинилися на війні, а повернувшись звідти, повинні жити в одній країні, зважаючи на різні погляди у людей навколо.

Ветерани зацікавлені в об'єднанні. «У цьому їм потрібно допомагати. Спочатку на місцях, а потім на більш масштабному рівні», – переконана Оксана Коляда, колишня міністерка у справах ветеранів, а сьогодні керівниця проєкту «Простір можливостей».

Ще будучи на посаді мінстерки у справах ветеранів, у 2019 році Оксана Коляда презентувала в Брюссельській штаб-квартирі НАТО ветеранський простір, як інструмент натівського стандарту переходу від військової до цивільної кар’єри.

«Нам вдалося переконати їх, що реінтеграція ветеранів лежить в площині національної безпеки і оборони держави. Адже ветерани є резервістами 1 і 2 черги, і як ми їх відновимо, так ми і будемо воювати в разі відкритої агресії або ускладнення ситуації. Саме тому, ветеранський простір – це не соціалка, а наша здатність до оборони і захисту країни», – говорить Коляда.

Ідея ветеранських просторів виникла ще до створення Мінветеранів і будь-яких державних структур, які працювали б у питаннях реінтеграції ветеранів. Це був найперший проєкт Оксани Коляди в сфері ветеранських справ. З ним вона брала участь у програмі «Нові лідери», щоб виграти мільйон на реалізацію Житомирського «Дому ветерана». Його відкрили в 2018 році на благодійні кошти, він зараз успішно існує.

141664168_245705843662399_8559965822794036273_n.jpg


Сьогодні створення ветеранських просторів вона називає «сніжним комом».

Перші «Будинки ветерана» у Житомирі, Миколаєві, Одесі та Рівному створювали за аналогом з американськими ветеранськими просторами.

«Ми вивчали закордонний досвід, зокрема, американський. Там, після повернення з В’єтнаму, ветерани зовсім не довіряли державі в контексті складних відносин і серйозного посттравматичного розладу. Вони почали самоорганізовуватися в ветеранські простори, в яких почали нанизувати послуги. І зі створенням таких ветеранських просторів, почали повертати довіру до держави, як такої», – розповідає Коляда.

Практика США у роботі з ветеранами лягла в основу державних концепцій та рекомендацій згодом. Зокрема, у формування не тільки соціальної підтримки, а й програм розвитку ветерана.

Ефективний інструмент в соціалізації, реінтеграції ветеранів

Будь-який ветеранський простір починається і працює за принципом «рівний рівному». Частіше команда ветеранів їх створює і працює з іншими ветеранами над питаннями емоційного контакту, психологічної підтримки, надання певних сервісів.

«Такі політики, як ментальне відновлення, психологічна реабілітація, фізична реабілітація, медичне забезпечення, основи переходу від військової до цивільної кар’єри, роботи з родиною ветерана, ми заклали в те, чим має бути наповнений «ветеранський простір». Усі принципи мають працювати комплексно і бути нерозвривними, в результаті це має призвести до того, що ветеран перестане бути утриманцем держави, а почне її розвивати. І це найголовніше, що має відбутися в майбутньому», – переконана керівниця «Простору можливостей».

141784993_696537054363940_3640073300743007239_n.jpg


На прикладі житомирського «Дому ветерана», будучи міністром у справах ветеранів, Оксана Коляда хотіла закласти підґрунтя подібних ветеранських просторів уже за підтримки держави.

Вона переконана, що фінансова незалежність та успішність ветерана – це і є стратегічна задача держави: «зробити усе можливе аби він з того, хто «проїдає» бюджет – став тим, хто його «наповнює».

На сьогоднішній день у всіх документах стратегічного характеру у Міністерстві у справах ветеранів відкриття таких просторів вже прописані.

«Так, наразі державного бюджету на відкриття Будинків ветеранів чи ветеранських просторів не закладено, – говорить Коляда. – Але є багато недержавних ініціатив в регіонах: ветеранських, громадських, приватних організацій, відкрили.

Вони є різного формату, різного характеру, з різним набором сервісів і функцій. Але у програмах державного значення, усі вони прописані як «ефективний інструмент в соціалізації, реінтеграції ветеранів».

«Нашою командою розроблені методичні рекомендації, у нас їх прийнято називати «стандартом роботи ветеранського простору», які були затверджені міністром у справах ветеранів», – додає Коляда.

Різні, але об’єднані метою

Насправді, так чи інакше, але у кожній області існують ветеранські громадські організації, хаби чи спілки. Команда «Простору можливостей» спілкується з їхніми представниками, та відзначає окремі ветеранські простори, з якими налагоджена співпраця.

141664173_225295272578201_5161196220028444773_n.jpg


«Ветеранський простір є у Черкасах, Одесі, Полтаві. У Львові три - міський, обласний і Жіночий ветеранський рух. В Миколаїв хороша синергія, – вони надають допомогу ветеранам і внутрішньо переміщеним особам. У Тернополі такий простір на стадії ремонту, але там команда працює і вони відкрили ветеранську ресторацію. Хмельницький уже отримав приміщення, місцева влада надала їм колишній Будинок молоді у 1600 кв. м. і це буде найбільший ветеранський простір в Україні. У Вінниці та Дніпрі є Ветеран Hub, такі, які в Києві. До того ж, у Вінниці та в Хмільнику також є міські ветеранські простори. У Сумах є ветеранський простір, який працює як комунальна установа, який відкритий місцевою владою. До речі, він єдиний, на базі якого є ЦНАП, де можна отримати різного роду послуги, і невеликий реабілітаційний центр.

У Краматорську є ветеранський простір «Поруч». Вони також відкрили своє соціальне підприємство – кав’ярню. Рівненський будинок ветеранів також працюють разом із кав’ярнею. В Лисичанську є ветеранський простір, який розташований у великому приватному будинку, який дуже цікаво оформлений стилістично – вони поставили великий військовий намет, де проводять заняття з військово-патріотичного виховання», - розповідає керівничка проєкту.

142253433_3716675828394274_6550621773665091030_n.jpg


Формати у різних містах абсолютно різні, але в будь-якому ветеранському просторі є комунікаційний майданчик для всіх організацій, які працюють в цій тематиці.

Кожен з активних осередків у регіонах вишукував власні можливості фінансування.

«До прикладу, у Миколаєві відкриття простору відбулося за рахунок коштів з місцевого бюджету та фінансової підтримки Світового банку. В Рівному – це символічна плата за оренду приміщення (свого роду вклад міста у цей проект) і спонсорські кошти від місцевих бізнесменів. В Одесі теж саме, - символічна плата за оренду приміщення, а от фінансування і підтримка за рахунок коштів міжнародних партнерів та донорів.

У Житомирі спочатку сформували команду, потім шукали приміщення. Зрозуміли, який функціонал має бути. Фінансування спонсорське», - йдеться у повідомленні на сторінці «Простору можливостей».

Фронт-офіси Мінветеранів на місцях

Співпраця ветеранських просторів з місцевою владою, як відзначає Оксана Коляда, у різних містах відрізняється. Місцева влада дуже по-різному реагує і співпрацює з ветеранськими спільнотами. Але, на її переконання, зараз – хороший момент, щоб ветеранам почати працювати з місцевою владою. Навіть враховуючи те, що багато ветеранів пройшло до місцевих органів влади. Та і взагалі на посади прийшло багато нових людей, які хочуть показати результати і перемоги.

142155561_760343274587602_1372400265951398657_n.jpg


Команда проєкту «Простір можливостей» підготувала для місцевої влади універсальну комплексну програму, де ветеранський простір прописали окремим пунктом і окремою підпрограмою, в якій можна реалізовувати безліч проєктів і отримувати фінансування з різних джерел.

«Ми стикнулися з бажання ветеранських спільнот набувати інституційної спроможності, вчитися працювати з бюджетами, писати проєкти, отримувати кошти. На лютий ми плануємо організувати таке навчання з різними спеціалістами», – говорить Коляда.

Розпорошеним ветеранським організаціям на місцях Оксана Коляда радить працювати, все ж, спільно, аби не дублювати одні і ті самі функції.

«Ми розробили певний стандарт, яким має бути ветеранський простір, що це має бути комунікаційний майданчик. Як він має бути зонований, які основні функції має надавати (психологічну, юридичну підтримку, проводити роботу з родинами в тому числі і з родинами загиблих захисників, проводити певні тренінгові, освітні програми, програми щодо відкриття власної справи, консультувати з питання комунікації з органами місцевої влади). Колись ми взагалі хотіли, щоб такі ветеранські простори в областях були фронт-офісами Мінветеранів, тому, що багато чого заключається на державну центральну політику», - пояснює Коляда.

142118543_452632819252643_7116346335085232826_n.jpg


Робота ветеранських просторів в різних регіонах має і свої особливості, які на певних етапах є проблемними, проте, це можна вирішити. Наприклад, в Сумах, через те, що це комунальний заклад міста, можуть обслуговувати тільки тих, хто проживає в місті, але залишається питання ветеранів з області.

У Львові пішли шляхом розділення. Коляда описує міський ветеранський простір – як «міні Мінвет в місті». В них величезна захищена база даних, працюють соціальні працівники, відбувається робота з родинами загиблих, постійні тренінгові програми, реабілітація, різні консультації, створюються житлові програми, вирішується питання компенсацій. Область відкрила свій «Будинок воїна» – величезний чудовий центр, який більше направлений не на сервісну складову, а на ідеологічну, івентову.

«Якби їх зміксувати разом, вийшла б ідеальна картина», - говорить Оксана Коляда.

І зазначає, що сама ідея майданчику, який об’єднує ідею всіх – і влади, і громадського сектору, є ключовим будь-якого ветеранського простору.

Зважаючи на те, що більше половини ветеранів російсько-української війни проживає у сільській місцевості і доволі не часто має змогу виїжджати до великих міст чи обласних центрів, у своїй комплексній програмі «Простір можливостей» пропонуємо розглядати можливість роботи мобільних груп.

«Мобільні групи з великих міст мають бути двох видів: сервіс на колесах, коли реабілітолог, психолог, соціальний працівник, юрист за певним графіком виїжджатимуть в сільську місцевість до ветеранів, які там проживають. А інша мобільна група – це група надання екстреної психологічної підтримки», - говорить керівничка проєкту.

Вона розповідає: «На Волині є хороший приклад, де працює така екстрена психологічна допомога, до складу якої входять психологи і ветеранська команда. Вони виїжджають до ветерана у стресовому стані, алкогольному сп’янінні на прохання когось з родини чи самого ветерана, забирають його з сім’ї в свій центр в Луцьку, стабілізують там. У них така цікава практика – якщо тобі допомогли, ти мусиш відпрацювати 10 виїздів разом з ними до таких, як ти».

142576182_2602136350079206_702603283404640485_n.jpg


Працівникам такої екстреної допомоги вже вдалося об’єднати в цілу спільноту цих людей, які перебороли в собі залежність або стресові стани. За минулий рік вони здійснили більше сотні виїздів. Це лише на території Волинської області, навіть не найбільшої в Україні.

Кожна область має свої потреби

Оксана Коляда відзначає, що кожна область унікальна і в кожній свої запити та потреби.

«Наприклад, Сумська область визначає потребою номер один – роботу для ветеранів. Навіть те, що ветерани російсько-української війни їдуть працювати до Росії, говорить про те, що потрібно вирішувати питання підтримки ветеранського бізнесу, самозайнятості, працевлаштування.

На Луганщині військово-патріотичне виховання – потреба номер один. Місцева влада, м’яко кажучи, не зовсім проукраїнська, тому ветерани достатньо активні, говорять, що їм дуже потрібна підтримка у роботі в школах, з дітьми».

Сьогодні керівниця проєкту «Простір можливостей» відзначає, що відбувається еволюція у потребах ветеранських спільнот і запитів до влади.

«Коли ми тільки створювали Міністерство у справах ветеранів і їздили регіонами, щоб вияснити взагалі потребу у такому міністерстві, то зазвичай я отримувала масу негативу від ветеранів стосовно нереалізованого права на землю, житло, безкоштовний проїзд, комуналку. Зараз, коли я їжджу регіонами, то зустрічаюся з ветеранами, які спромоглися об’єднатися у ветеранські спілки, які говорять, що вони хочуть набувати інституційної спроможності і думають над питанням консолідації ветеранської спільноти, вони активно працюють з місцевою владою», – говорить Коляда.

142427100_886833828815378_4830517561951110011_n.jpg


Вона також відзначає, що ветеранський центр – це, в першу чергу, команда і аналіз потреб ветеранської спільноти на місцях.

«Це показує Тернопіль. Там ще ремонт не зробили, а команда працює і навколо себе об’єднує купу ініціатив. В Києві Ветеран Hub є приватною ініціативою, але на ці кошти вони відкривають свою сітку в регіонах. Дівчата об’єдналися в Жіночий ветеранський рух в Києві і у Львові», – додає керівниця проєкту.

Оксана Коляда відзначає, що вважатиме свій проєкт втіленим і реалізованим, коли ветеранські простори розглядатимуться державою, як надійні партнери, зможуть отримувати кошти з державного бюджету, а не бути у вічному пошуку грошей на реалізацію. Коли ветеранські простори працюватимуть за єдиними стандартами з урахуванням можливостей кожного регіону, на постійній основі, забезпечуючи надання повного циклу послуг, сервісів усім категоріям (родинам загиблих, родинам ветеранів, самим ветеранам і діючими військових). Коли держава стане відкритішою у співпраці з громадянським суспільством.

Коментарі

Пов'язані матеріали

Центр ветеранів АТО та їхніх сімей "Поруч" приєднався до акції з поширення благодійної допомоги нужденним

Днями Центр ветеранів АТО та їх сімей "Поруч" долучився до благодійного проєкту Міністерства соціальної політики України та АТБ-Маркет з розповсюдження адресної допомоги соціально незахищеним верствам населення серед мешканців Краматорська.

Моніторинг обласних бюджетних програм соціального захисту ветеранів АТО/ООС та членів їх сімей

Це дослідження включає аналіз напрямів витрачання коштів обласних бюджетів в рамках програм соціальної допомоги учасникам АТО/ООС, їх сімям. Дослідження охопило програми матеріальної допомоги, забезпечення медичною і реабілітаційною допомогою, надання житла, забезпечення зайнятості та підтримки у відкритті власного бізнесу, тощо.

9 порад для простішого повернення з війни в сім’ю

Більшість ветеранів і ветеранок після повернення до мирного життя проходять певний «перехідний період», який може виявитись досить складним не тільки для нього або для неї, але й для всієї родини.