Ветеран ветерану: групи взаємопідтримки «рівний рівному»

– Страх. Виходиш з дому й коліна тремтять. На фронті не тремтять, а тут навіть до громадського транспорту заходиш і накриває страх.

Текст:Ірина ПерковаApril 26, 2021

– Страх. Виходиш з дому й коліна тремтять. На фронті не тремтять, а тут навіть до громадського транспорту заходиш і накриває страх.

Яна за фахом медична сестра, другий диплом – психолога педагога дошкільної освіти. У 2015-му добровільно пішла в армію. Командир підрозділу був радий такій бійчині. Єдина жінка в своєму підрозділі, Яна була й лікарем, й психологом, й санепідемнаглядом:

– Я знала, хто коли оженився, в кого хто народився, і історії їхні вислуховувала, і сльози витирала. Та як треба було і поганяти могла, щоб не розслаблялися й стежили за собою – милися, голилися, пралися.

Повернувшись з війни, дівчина взялася до гуртування ветеранів Луганщини та повернення їх до повноцінного мирного життя. Наскільки незамінною є підтримка побратимів у форматі «рівний-рівному» Яна пояснює, розповідаючи, як сама шукала допомогу коли повернулася з війни:

– Був момент невдовзі після повернення, коли мене накрила страшна депресія. З одного боку розуміла, що не справляюся, а з іншого, що не знаю, навіть, до кого звернутися по допомогу. У нас в Лисичанську психологів та психотерапевтів я не знала, тож пішла просто до лікарні й мене спрямували до психіатра. То був єдиний прийом і він мені не допоміг, ще й взяли на облік, хоча в мене не було розладів, просто був депресивний стан. Довелося з цим справлятися самостійно.

Яна розповідає про незручні звички, яких важко, але необхідно позбутися після фронту. Спати одягненим, їсти завжди нашвидкуруч, чути крізь сон найменший шурхіт і бути насторожі, де б ти не був.

– Мама мене кілька місяців ледь не силоміць роздягала перед сном. А завжди очікувати на небезпеку, складати всі свої речі до купки, аби можна було одразу схопити й бігти – то, мабуть, зі мною лишиться назавжди. А головне, що людині, яка не була на війні, ти не можеш відкритися, бо тебе скоріше за все не зрозуміють.

Здебільшого ветерани ведуть досить відлюдний спосіб життя й спілкуються в основному з побратимами, шукаючи один в одного розуміння та підтримку.

Андрій, ветеран АТО, що пройшов Іловайськ, учасник групи самодопомоги, пояснює, чому відбувається саме так:

– Ми не можемо прийняти пораду чи сприйняти слова підтримки від людей, що не пережили того, що й ми. Навіть рідні рідко можуть розрадити. Це так, ніби ти надаєш дозвіл висловлюватись тільки тому, хто був там, хто знає, про що ти говориш і про що мовчиш. Отже навіть фаховий психолог не варіант, якщо він не був на фронті. З побратимами легше відкритися, бо точно знаєш, що вони такі самі, як і ти, та з тими ж проблемами.

Тож цілеспрямований на системну ветеранську взаємодопомогу проєкт від Програми ООН з відновлення та розбудови миру, що наразі триває в Луганській та Донецькій області завдяки фінансовій підтримці уряду Королівства Нідерландів, прийшов дуже своєчасно та є вкрай важливим.

– Я погодилася взяти участь у цьому проєкті, бо вбачаю користь від роботи з ветеранами саме за принципом «рівний-рівному». В нас було два тренінги в Краматорську, на яких ми відпрацювали навички ведення групи взаємодопомоги та практичні методики, застосовуючи які можна долати набуті на війні страхи та звички, перетворюючи слабкість на силу, змінюватися та рухатися далі, - пояснює Яна свою мотивацію участі у проєкті.

Представниця краматорського благодійного фонду «Союз ветеранів АТО», який за підтримки ООН (Програма з відновлення та розбудови миру) та уряду Королівства Нідерландів реалізовує проєкт «Покращення психосоціальних сервісів для ветеранів шляхом організації і проведення груп «рівний-рівному», пані Яна Говядова розповідає, чому варто вірити у ефективність ветеранів-фасилітаторів:

– Насправді, навички та досвід, набуті на війні, можуть стати у нагоді в мирному житті. Це цінний ресурс, який допоможе досягати особистих та суспільно корисних цілей. Треба просто навчитися свідомо використовувати цей досвід. В цьому проєкті ми даємо ветеранам такі інструменти та навчаємо, як їх передати побратимам. На сьогодні вже у Покровську, Селідовому, Лисичанську та Рубіжному навчені за цим проєктом ветерани-фасилітатори створили групи взаємної підтримки для ветеранів та окремі групи для спілкування членів ветеранських сімей. Це непроста та кропітка робота, але саме в такому форматі вона найбільш ефективна. І ми вже бачимо результати.

Яна, воїтелька та ветеранка війни з Лисичанська, каже, що завдяки проєкту нарешті прийняла рішення змінити життя:

– Я сама вже змінилася завдяки проєкту. Я нарешті наважилася спробувати реалізувати себе у професії дитячого психолога. Мене запросили провести лекції в школі і я погодилася. До речі, матеріали з тренінгу за проєктом «Покращення психосоціальних сервісів для ветеранів шляхом організації і проведення груп «рівний-рівному» стали у нагоді, коли готувала урок. Хвилююсь страшенно, але відчуваю, що все зможу.

Статистика говорить про те, що приблизно половина тих, хто пройшов війну, повертається до колишнього життя. Багато хто з екс-комбатантів повністю змінює свій подальший життєвий шлях.

– Так відбувається, бо ми змінюємось на війні, – каже Андрій. І ми ніколи не станемо такими, якими були. Починати щось нове, вчитися не викликає страху у більшості ветеранів, на відміну від варіянту повернутися до минулого.

Андрій розповідає, що повернувшись з війни, багато його побратимів починають займатися творчістю – хтось починає малювати, хтось створювати посуд, хтось вирощувати квіти.

– Якби я не знав цих хлопців особисто, не повірив би. Та після фронту є потреба щось створювати, бо ж на війні солдат є руйнівником, навіть, якщо захищає рідну землю. Дехто приходить до цього сам, а декого надихають власними прикладами побратими в групі самодопомоги. Творчість теж стає терапією.

З часом ветерани через відкриття в колі побратимів починають трохи іншими очима дивитися на навколишній світ та оточуючих і починають жити більш активним суспільним життям, роблять свій внесок в розвиток громади.

– Ми змінились назавжди, – каже Андрій, – Та ми вчимося жити з іншим собою та з оточуючими. Вчимося спілкуватися наново. Набуваємо нових навичок та обираємо нові цілі в житті. І це стає можливим для багатьох саме завдяки групам «рівний-рівному»

Коментарі

Пов'язані матеріали

Програма менторської підтримки для ветеранів рівний-рівному шукає консультанта/-тку

Програма ООН із відновлення і розбудови миру запускає пілотну програму менторської підтримки для ветеранів рівний-рівному, у якій візьмуть участь 6 менторів і 18-30 протеже – учасників/учасниць АТО/ООС.

Програма менторської підтримки проєктів ветеранів і ветеранок рівний рівному

Можливість для реалізації ідей для ветеранів/-ок з Донецької, Луганської (підконтрольні уряду України території), Дніпропетровської, Житомирської областей.

Ветеран з Краматорська став Підприємцем року - 2020 Донецької області

Основною метою проведення конкурсу була реалізація регіональних ініціатив в області розвитку малого підприємництва, пошук і нагородження активних підприємців, позитивних зрушень у галузі розвитку підприємництва і в економічному середовищі області.