Україна «йде» не в тому напрямку – так вважають ветерани АТО, але йти у політику не бажають

Опубліковано 10.12.2020

3 грудня колишній учасник Антитерористичної операції на Донбасі, а нині бізнесмен, громадський діяч та колишній кандидат на пост міського голови Запоріжжя Валерій Прозапас на власній сторінці у Facebook заявив, що в країні відбувається «реванш проросійських сил», що почався з моменту коли в Україну повернувся Портнов.

«Проте причина реваншу ще гірша ніж він сам - бо частина суспільства свідомо відмовилась від держави на користь більшовицьких гасел. І серед тієї частини - і ветерани, і націоналісти, і волонтери, і майданівці, і активісти, і антикорупціонери, і журналісти, і взагалі чимало добрих українців - саме тому проблема не просто в колективному Портнові», - написав Валерій Прозапас.

Довіра суспільства до влади низька, до ветеранів - навпаки

Звичайно ж, ставши політиком-опозиціонером екс-ветеран АТО Валерій Прозапас перш за все «грає за новими правилами», критикуючи владу та відстоюючи позицію партії «Європейська солідарність» від якої балотувався на пост міського голови рідного Запоріжжя. Втім, не можна сказати, що це думка лише Валерія Прозапаса, чимало ветеранів справді відчувають, що «країна рухається не в тому напрямку». Власне, як свідчать результати опитування соціологічною службою Центру Разумкова з 30 жовтня по 5 листопада, 65,5% респондентів вважають, що події розвиваються в неправильному напрямку.

Водночас Збройні сили України, ветерани АТО та добровольці залишаються тими інституціями, котрі користуються найбільшою підтримкою українців. Так, за даними Разумкова, ЗСУ довіряють найбільше – 66% українців, волонтерам – 60%, добровольцям – 52%.


Як свідчать результати опитування Центру «Соціальний моніторинг» ветеранам АТО (зараз операції об'єднаних сил) на Донбасі повністю довіряють або швидше довіряють 68,3%, волонтерам довіряють 66,9%, Збройним Силам України - 65,9%.
Позитивний баланс довіри/недовіри до ветеранів АТО становить 43,9%, волонтерів - 41,7%, ЗСУ - 37,5%, водночас державним органам не довіряють значно більше ніж довіряють, так у СБУ цей негативний баланс становить мінус 24,8%, у Національної поліції мінус 36%.

photoeditorsdk-export-2020-11-27T124453.824.png

Така невтішна для державних органів статистика інколи підтверджується доволі несподіваними вчинками представників влади стосовно ветеранів.

Так, 16 листопада троє співробітників поліції з Тернопільської, Чернівецької та Волинської областей напідпитку у позаробочий час на проспекті Свободи у Львові побили двох 36-річних чоловіків. Постраждалими виявилися добровольці Андрій Мочурада та Віктор Баранник, одному зламали ніс, у нього також струс мозку, а в іншого - забій голови і синяк під оком. 2 грудня у Львівської обласній прокуратурі повідомили, що дії поліціантів кваліфікували як хуліганство, вчинене групою осіб.


Втім, подібні випадки хоча й викликають найбільший резонанс, не так засмучують ветеранів, як відношення суспільства та влади, що останнього часу за думкою співрозмовників «Без броні», істотно погіршується.

"Пишаюся тим що я ветеран, але здебільшого серед побратимів"

Як зізналися співрозмовники автора, у суспільстві та влади відбувся чималий переворот щодо ветеранів, та відношення до них.

«Якщо на початку війни ветеранство у більшості населення країни було сильно героїзоване (місцями аж занадто), то згодом воно змінилося на байдужість, а зараз ця тема або зовсім замовчується, або її оцінка стає дедалі негативнішою завдяки загальному дискурсу влади та ЗМІ. Навіть більше, відчувається свідома дискредитація ветеранства, як зі сторони влади взагалі, так і більшості ЗМІ. І якби лише дискредитація є й неприховані репресії проти ветеранів та волонтерів, якщо за каденції Порошенка розповіді про «8000 ветеранів по тюрмах» були просто кремлівським фейком, то зараз вони стають реальністю», - зізнається Анатолій Скінтей з позивним «Іскра», що народився у Донецьку, згодом переїхав до Києва, приймав участь в обох Майданах, у 2014-2015 добровільно пішов до ЗСУ і воював біля Дебальцевого та під Донецьким аеропортом.

118129119_3540093942677644_8292749573344550999_o.jpg

«Видно «неозброєним оком», що держава з її неадекватною політикою неадекватів спеціально дискредитує учасників АТО. Як не включиш новини, тільки й чуєш: АТОшник вбив, АТОшник гранату кинув і т. д., ця інформація просто врізається в мозок, суспільство це «хаває» і природно підсвідомо люди нас такими і починають сприймати бандитами. Дуже мало каналів віщає про воїнів, про передову, про жахи війни. Навіщо? Тут війни немає, тут мир, розвага, спокій і все таке ... війна десь там ... дуже далеко.... А завдяки кому і якими силами?... У цьому проблема…», - емоційно каже колишній учасник АТО В'ячеслав з позивним «Хамелеон», колишній підприємець, що пройшов «Майдан», закрив фірму та пішов добровольцем в АТО, отримав контузію після чого зайнявся волонтерською діяльністю.

Кожен з них зізнається, що не відчуває якоїсь пошани з боку оточуючих і тому не дуже афішує свій «ветеранський статус».


«Особисто я пишаюся тим, що зміг тоді переступити через свій страх і піти захищати країну, але взагалі-то стараюся це не афішувати, проте серед рідних та найближчих друзів це також вважається чеснотою. А от щодо оточення на роботі чи не дуже близьких людей не можу так сказати. Для більшості населення тема війни – табу. Була і залишається. Взагалі, ті, кого війна напряму не зачепила, постійно уникають про це говорити. Ветеран весь час почувається прокаженим серед «цивільних». Для них це «не моя війна», «за шо ви там воювали», «я тєбя туда нє посилал». Хтось ховає очі, бо боїться, що ветеран його прямо звинуватить у боягузтві, для багатьох жінок характерний страх, що «й мого заберуть та вб'ють». Багато хто вважає українську сторону взагалі неправою у конфлікті на Донбасі або, частіше, "всє нєправи, а ми за мір, надо міріцца". І якщо спочатку такі прояви компенсувалися загальною позицією держави та ЗМІ що ветеран – однозначно герой, то зараз ветерану сказати про свою участь у війні хочеться все менше. Те саме стосується волонтерів та біженців – вони також стигматизовані «простимі людьмі», - відмічає «Іскра».

Підтримує «Іскру» й В'ячеслав.

«Захоплення з боку оточуючих точно не було - коли ми воювали, ми вважали що за нас і з нами воює вся Україна, як повернувся, не повірив, не зрозумів, та просто очманів і був шокований, коли побачив величезну більшість тих, хто гуляє, бухає і задоволені життям «особи чоловічої статі», інакше не можу їх назвати. Зараз я пишаюся приналежністю до ветеранів АТО...але тільки в колі моїх побратимів....І КРАПКА! А в повсякденному житті я в маршрутках оплачую проїзд, тому що боюся, що коли мені водій відповість, що він мене «туди» не посилав – Я покалічу його і буду засуджений. У звичайному транспорті я намагаюся просто показати посвідчення не вимовляючи, хто я», – говорить наш співрозмовник.

116369307_3197493953641457_4247033053587374583_o.jpg

Як зізнається Анатолій Скінтей, погіршилася комунікація між державою і ветеранами, що раніше відбувалася через Міністерство у справах ветеранів. Попервах його діяльність була дійсно корисною, а ініціативи позитивними. Але згодом всі ті ініціативні люди, яким було не байдуже їх діло, пішли звідти разом із зміною влади, і це, за думкою Анатолія, призведе до ще гірших результатів, адже результат дають саме ентузіасти своєї справи.


Від невдоволення владою до свідомої боротьби?

За статистикою, в Україні налічується близько 370 тисяч ветеранів АТО, менше 1% від кількості населення, проте це потенційно одна з найбільш активних верств населення, котра може використовуватися в політичній боротьбі, а чимало мають й політичний досвід чи то як учасник Євромайдану, чи то як вже політик.

Втім, реальну можливість подібного оцінюють доволі малоймовірно самі співрозмовники «Без броні» з числа ветеранів АТО. Так, хоча «Іскра» вважає, що країна рухається у неправильному напрямку, бо біля керма держави стоять абсолютно некомпетентні люди без принципів, без стратегічного мислення, ідеології, політичної волі та власної гідності, майбутнього у політиці для ветеранів АТО він не бачить.


«Єдине, що об'єднує ветеранів, це глибше почуття патріотизму, ніж у більшості «простих людей». Але ані спільної ідеологічної платформи, ані консенсусу щодо соціального устрою чи економічної політики серед нас немає. Та й відсоток освічених людей чи відверто покидьків серед ветеранів нічим не вищий за такий в середньому по країні. А політична партія, метою існування якої було б вибивання з держави якомога більше пільг чи вигадування нових медалей – нонсенс»,вважає наш співрозмовник.

Як відмітив у коментарі «Без броні» директор Українського Інституту політики Руслан Бортнік, є два ймовірні сценарії політичного майбутнього для ветеранської спільноти в Україні.

117703552_3008491409261267_6284689499326278636_o.jpg

Згідно із першим ветерани АТО можуть стати тією рушійною силою, що «згенерує» черговий Майдан, тому влада намагається із ними працювати, аби не доводити до цього.

Другий сценарій стосується створення політичних партій на базі ветеранів АТО, котрі, за деяких умов, можуть створити конкуренцію для вже існуючих політичних партій-фаворитів.


«Наразі більшість політично активних та помітних ветеранів об'єднують досить праві політичні погляди, то ж вони є або представляють досить такі вузьку політичну нішу, або у політичному сенсі підпорядковуються «Європейській солідарності», що намагається використати їх у власній політичній боротьбі. Ситуація може змінитися коли у політичну боротьбу вирішать втрутитися ветерани, котрі дотримуються лівих політичних поглядів. Враховуючи на те, що останні досить популярні в Україні, навколо такої гіпотетичної партії, основу якої складуть учасники АТО, можуть об'єднатися люди що не є ветеранами і тим самим допомогти новій політичній силі вийти за рамки однієї політичної ниші, або й навіть створити конкуренцію для сьогоднішніх партій-лідерів», – вважає Руслан Бортнік.

Фото з Фейсбуку Анатолія Скінтея та відкритих джерел.


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Українці хочуть бачити ветеранів у владі – Дослідження

42% опитаних громадян вважають, що ветерани АТО/ООС повинні бути залученими до політики.

Ветерани при владі: Люди, які знають ціну життя і пам’ятають загиблих побратимів, не зрадять Україну

Більшість з них керується у своїй роботі пам’яттю про загиблих побратимів і, власне, досвідом керувати, здобутим на війні.

Іти чи не іти в депутати? — розмови побратимів, частина 3

У цьому випуску серії "Розмови побратимів" йдеться про те, чи варто ветеранам брати участь у місцевих вибрах.

Мінветеранів запросило громадськість обговорити концепцію позитивного образу ветерана

Міністерство у справах ветеранів України пропонує для громадського обговорення Проєкт розпорядження Кабміну “Про схвалення Концепції формування та підтримки позитивного образу ветерана війни в суспільстві”.

Спроби консолідації, або чого бракує українським ветеранам/кам-політикам?

Цьогоріч до органів місцевого самоврядування балотувалися сотні ветеранів і волонтерів по усій Україні. Балотувалися від різних політичних сил і, на жаль, від антиукраїнських також.