«Стріляють кульками». Чому українських ветеранів дискримінують при працевлаштуванні та що з цим робити

Опубліковано 27.08.2020

Українські ветерани у процесі працевлаштування воліють не повідомляти потенційному роботодавцю і хедхантерам про власний військовий досвід, небезпідставно вважаючи, що можуть стати об’єктами упередженого ставлення до себе.

— Так, братан. Існує у моєму середовищі й така проблема. — Життєрадісно посміхається Олег у відповідь на питання, чи стикався він або його побратими з дискримінацією через військове минуле. Конкретніше, дискримінацією при прийомі на роботу.

Спілкуємось з ним у неформальній атмосфері, тому хлопчина поводить себе досить розслаблено. На війні опинився, як і багато його побратимів, після Майдану, ще у 2014-му. Потім повернувся. Отримав статус учасника бойових дій. Зараз служить у полку «Київ-1», що виріс з однойменного добробату.

— Ти ж розумієш, — каже він, — що резюме готується під конкретну вакансію. І якщо вона не стосується силових структур, то туди військовий досвід зазвичай не вписується. А якщо це «органи», то тоді, звісно, служба є плюсом.

Втім, і тут, на думку Олега, є нюанси.

— Приміром, якби я подавав свою кандидатуру до роботи в судовій гілці влади, то теж приховав би свій статус УБД. — Розповідає хлопець. — Причина? Ще перед 2014-м до столиці постягувалась сила-силенна суддів і судової адміністрації з Донбасу. І добробатівці для них — наче червона ганчірка для одного відомого парнокопитного.

Про нерівність і захищені класи

Наявність дискримінації при працевлаштуванні — для України не новина. Найчастіше дослідники реєструють прояви ейджизму, коли роботодавці та кадровики упосліджують людей, старших 40 років. Також широко розповсюдженою є дискримінація за ознакою статі.

Ще 2013 року до закону «Про рекламу» були внесені зміни щодо прямої заборони на тематичні оголошення про «пошук жінки до 30» або «чоловіка після 40». Тодішній розмір штрафу складав 11470 грн. Втім, у коментарях пресі хедхантери заявляли, що подібні маркери зникли лише у друкованих повідомленнях. Натомість ейчари оголошували їх претендентам під час телефонних розмов.

Власне, небажання ветеранів повідомляти про свій статус теж свідчить про нерівність. І тут доречно звернутися до відповідної практики у США, Зокрема, до роз’яснення Офісу рівноправності та громадянських прав при Офісі інспектора державної освіти штату Вашингтон.

«Дискримінація — це несправедливе або нерівноправне ставлення або утиски осіб у зв’язку з тим, що вони є частиною групи, яка визначена законом як захищений клас. Захищений клас — це група осіб зі спільними ознаками, яку федеральне законодавство та закони штату захищають від дискримінації та утисків.

Ці групи належать до захищених класів згідно з законом штату Вашингтон: раса та колір шкіри; сексуальна орієнтація; етнічне походження; гендерне самовираження; релігія та віросповідання; гендерна ідентичність; стать; статус ветерана або військовий статус; інвалідність; використання навченого собаки поводиря або службової тварини» — пише в документі.

Поради НУО та реальне життя

Дискримінація за ветеранською ознакою існує у нас не лише у стосунках з роботодавцем. Про неї свідчить хоча б ця історія з відео.

Зневага до статусу УБД фіксується і соціологами. «Сьогодні рівень зайнятості серед ветеранів — 67%, — пише газета «День». — Вони втрачають роботу після військової служби — лише 60% змогли її зберегти, хоча, згідно з українським законодавством, робоче місце повинне в таких випадках зберігатися. На жаль, ветерани, в більшості, відчувають себе виключеними з суспільного життя і вважають, що їх можуть зрозуміти тільки ті, хто теж пов’язаний з військовою службою. Так думають 83%. Дослідження показало, що 50% ветеранів зіткнулися з дискримінацією. Найбільше таких випадків в транспорті — 31% і в медицині — 14%.

Яким же чином викорінити прояви нерівності у трудовій сфері? Обов’язково йти до суду, як радять громадські організації?

«Зрозуміти, що є справжньою причиною відмови у прийомі на роботу, досить складно, і в законодавстві не передбачено механізмів, які б дозволили виявляти такі причини», — пише у своїй колонці юристка Ксенія Михайличенко. І тут «захищені класи», такі як літні люди, жінки дітородного віку та учасники бойових дій, опиняються по один бік барикад.

За словами правниці, найчастіше роботодавці, які, приміром, усно заявляють про те, що не візьмуть на роботу жінку саме з мотивів, пов’язаних з її потенційною вагітністю або з наявністю у неї дітей, або просто «тому що вже склався чоловічий колектив», у письмовій відмові вказують іншу причину, нібито пов’язану з діловими якостями працівника».


То що ж робити?

Справи з дискримінації в українських судах приречені на провал, адже свою правоту потрібно довести постраждалій стороні. І навіть записана розмова кадровика зі здобувачем є лише непрямим доказом. При цьому, навряд чи можна стверджувати, що дискримінацію роботодавці та фахівці з кадрів здійснюють через злий намір.

Голова правління Veteran Hub Івона Костина розповідає, якщо запитати ейчарів про те, чим займаються військові на війні, іноді можна отримати неочікувані відповіді: «стріляють пульками», «біжать уперед»,«сидять в окопах». «Але ж війна — це також робота, як і будь-яка інша. Із завданнями, дедлайнами, відповідальністю, менеджментом, документообігом, перервами на обід та відпустками».


Саме тому Veteran Hub і Фонд Східна Європа створили відповідну антидискримінаційну кампанію «Робота є робота», що підкреслює важливість військового досвіду ветеранів у цивільних професіях. Проєкт ФСЄ був розроблений в межах «All4One: комплексна програма психологічної та менторської підтримки ветеранів» за підтримки Посольства Великої Британії в Україні. Він складався з трьох відеороликів, які показували великому бізнесу, чому служба є суттєвим плюсом для кар’єри.

Партнерами у зніманні роликів виступили дружні до ветеранів роботодавці: Нова Пошта, Ресторани Гусовських та Ковальська, які безкоштовно надали свої майданчики для зйомок. Пости кампанії у соцмережах супроводжували хештеги #додай_військовий_досвід_у_резюме і #шукай_військовий_досвід_у_резюме

Українська преса дуже любить писати про те, як ветерани з легкістю відкривають власний бізнес і розвивають справу життя, незважаючи ні на що. Але реальність є такою, що переважній більшості УБД після контракту доводиться починати свою кар’єру з чистого листа. І тому проблема дискримінації та фіксування у резюме військового досвіду є нагальною.


До слова, фахівці Veteran Hub з пошуку роботи радять обов’язково вписувати подібний досвід у CV та мотиваційні листи.

Додати коментар


Коментарі

Ivan

- 05.09.2020 -

Простір Пінчука зняв 3 роліки, і показав бізнесу)
Мабуть бізнес прозрів)

Пов'язані матеріали

Ринок праці «на карантині»: де і як шукати роботу ветеранам

Загроза епідемії за лічені дні перевернула український бізнес догори дриґом, і це змінило ринок праці – на жаль, не на краще. Безліч підприємств змушені зупинити свою діяльність, а відтак уже розпочалися звільнення працівників. Вакансій загалом, за різними оцінками, стало на 60-70% менше.