Про «єдине вікно по землі» — розмови побратимів, частина 2

Опубліковано 09.09.2020

— Алло!

— Доброго здоров’я!

— О, чую знайомий голос! Привіт, друже!

— Як справи?

— Та нічого, щойно приїхав зі зборів спілки. Обговорювали з хлопцями болючі питання.

— О, та я бачу, ти там частий гість.

— А то! І поспілкуватися зі своїми, і обмінятися досвідом. Це приємно і корисно. Сьогодні от про землю говорили.

— Цікаво! І що там із землею, можна отримати? Чи суцільна бюрократія?

— Бюрократія — так… Вона в нас всюди, як вода, просочується навіть у найменшу щілину. Але все одно отримати можна.

— Ну ось я ще взагалі без землі. Так і не отримав. А ти?

— Я отримав 2 га під особисте селянське господарство. Але скільки часу і зусиль!

— Що, все так складно?


— Так, у мене весь процес вибивання землі й оббивання порогів чиновників зайняв приблизно рік. І то вдалося вибити за допомогою телебачення і волонтерів!

— Ого, ще й телебачення. Ти серйозний чувак!

— Так, ми вже настільки тоді втомилися ходити і чекати без результату, що викликали журналістів, і після цього через тиждень я вже оформив право власності.

— Так із цією землею це прям крутіше, ніж будь-який квест.

— Да уж. Такий квест, що не хочеться згадувати. Це приниження, коли ти бігаєш і начебто випрошуєш щось!

— А пам’ятаєш ці розмови і заяви політиків ще з 14-го, що всі учасники АТО будуть забезпечені землею?

— Так, добре пам’ятаю: тоді про це не думав, а тепер є час згадувати. Не за землею ішли воювати, але неприємно, коли кажуть і не роблять. Тому ми з хлопцями в спілці порадились і вирішили якось змінювати цю ситуацію — і для тих, хто вже на гражданці й не отримав, і для тих, хто воює. Не може такого бути, щоб по року землю чекали.

— І що ж ви вирішили?

— Спочатку багато спілкувались на цю тему з організаціями з інших областей, з нашим юристом, про якого я тобі розповідав, з волонтерами говорили, що можна зробити…

— Ну да, гуртом якось краще думається.

— Так, ще й в приємному товаристві. Так от, зібрались ми одного разу, взяли кави, чаю, бутербродів з дому. Сидимо, говоримо, що не так з атошною землею, в чому проблема?

Чую відповіді від наших ветеранів: нас постійно водять за ніс, говорять, що землі нема, а вона насправді є; щоб чогось добитися, треба довго ходити по різних кабінетах, вистоювати черги, стикатися з пофігізмом чиновників і потім довго-довго чекати, поки виділять ділянку. А, може, й не виділять.

— Ну, так і є. Звичайно. Питаємо у волонтерів, які сиділи з нами: «в чому проблема»?

Відповідають те саме. Плюс говорять, що точково вони, волонтери, можуть нам допомогти, вибити, домовитись з якимось адекватним службовцем про конкретні прізвища, але далі без такої допомоги — все стає на круги своя. Тобто волонтери не в змозі допомогти всім, а тільки небагатьом. До того ж це теж займає чимало сил і нервів у самих волонтерів.

— Так, волонтери нам допомагають. Вони молодці.

— Так, але ситуацію в цілому це не змінює. Ми ж не можемо дати кожному ветерану по волонтеру.

Сидимо далі. Кава, бутери — все, як треба. Запитуємо у юриста. Він каже таке:

«Право на землю зафіксовано, але процедура отримання, яка передбачена в Земельному кодексі, дуже довга і загальна. Вона складається з кількох коків і на кожному етапі є можливості, щоб завернути заяву назад. Це не сервіс, це суцільна бюрократія, яка породжує корупцію. Там дуже багато можливостей у чиновників.

— Цікаво…

— Так, а ще у нас є один побратим з іншої області, то він став головою громади — у нього всі хлопці отримали землю. От подзвонили йому і питаємо, так і так, що не так із землею, чому постійні проблеми? Розповідай.

Що розповів побратим про нюанси оформлення землі

Він каже: "Ну що, брате, я тобі скажу. На даний час все залежить від того, хто землею розпоряджається. Якщо це землі в селі, то голова сільради фактично цар і бог. Я прийшов, і за рік всім нашим виділив землю, бо я цього справді хочу. А якби на моєму місці був хтось інший, якийсь корупціонер, який би тільки і думав, як гребти під себе, то що б було? А все дуже просто: більшість атошників ніякої землі не отримали б, найбільш активним і скандальним дали б, як кістку, щоб заспокоїлись і не бухтіли, і все. А знаєш чому? Та тому, що коли іти за тією процедурою, то, якщо є бажання, можна знайти тисячу причин, щоб справа або геть не рухалась, або щоб максимально затягувалась. Я за цей час багато цікавого дізнався".

— От тобі й на. Я шокований!

— Так от, є купа різних способів зробити так, щоб землю не дати. Наприклад, уяви, що ти голова сільради. Прийшов до тебе атошник і питає, чи є вільна земля. А ти йому кажеш: «Ні, друже, вибачай, все вже пороздавали, а решта в оренді». І все, як це можна перевірити, не маючи спеціальних знань?! Більшість, почувши це, розвернуться і підуть. Варіант другий: заяву то можна прийняти, але офіційно не зареєструвати. А якщо питатимуть, то казати, що треба почекати. І це так може тягнутися роками, поки увірветься терпець, а навіть якщо хтось розумний подасть скаргу, відповідальності не буде, бо заява не зареєстрована, а якщо вона не зареєстрована, значить її немає.


— Але ж це шахрайство й обман…

— Точно, але таке стається з нашими побратимами по всій Україні чи не щодня. Йдемо далі: навіть якщо заява офіційно зареєстрована, ще ж не значить, що сесія надасть дозвіл на розробку проекту. Тому що раптом через тиждень може виявитись, що трохи раніше була зареєстрована заява на цю ж земельну ділянку від іншого громадянина (якогось багатого фермера), і сесія атовцю відмовить, а іншому, тому, що начебто подав документи раніше, надасть. І таких прикладів і уловок можна видумати безліч, було б бажання. А охочих віддати ласий шматок землі за непогані гроші завжди більше, ніж комусь безплатно. Так, можна підключати спілку, юристів, громадськість і чогось добиватись, але це важко, довго і стосується небагатьох активних осіб. Решта лишаються за бортом, тобто без землі.

— Це жесть. Звучить якось безнадійно, як вирок.

— Ні, це констатація факту. Така реальність, і якщо її не змінити, все буде продовжуватись.

— Що ти пропонуєш?

Треба однозначно змінювати процедуру. Кожен район і область мають резервувати землю для атошників не тільки у своїх звітах, але й реально, в інтернеті має бути публічна карта, куди ти чи я можемо зайти, подивитись, ткнути пальцем і все — заява автоматично йде в обробку. Я вважаю, що треба зобов’язати органи влади забезпечити ветеранів землею в межах області проживання у певний строк. Наприклад, дається пів року часу, відповідні органи пропонують ветеранам різні варіанти із землею, щоб не атошник бігав за чиновником, а навпаки.

— О, це цікаво.

— Ось так ми поговорили з нашим побратимом — головою сільради. Знову питаю у нашого юриста: «Як зробити так, щоб ветерани забули про проблеми із землею по всій Україні?» Він і говорить:

Як виправити ситуацію із видачею землі ветеранам?

Варіант найкращий і найбільш правильний: повна зміна механізму отримання землі для ветерана по всій Україні. Перше — зміна принципу: з ПРАВА на отримання земельної ділянки, яке зараз є в учасника бойових дій, яке треба вибороти, це стає ОБОВ’ЯЗКОМ органу влади забезпечити землею ветерана протягом 1 року. І детально прописати всі правові механізми. Друге — це онлайн-карта земель, які доступні для вибору в області фактичного проживання ветерана. Третє — можливість онлайн-подання заяви. Ніяких погоджень і оббивання порогів кабінетів. Тоді надати землю ветерану — це обов’язок конкретного службовця.

— Окей, які тут плюси, мінуси й підводні камені?

— Плюси: відсутність бюрократії і повністю нова і максимально проста процедура. Це буде дуже зручно для ветерана. Мінуси: це потребує розробки, зміни й прийняття нового законодавства та підзаконних нормативно-правових актів на рівні Верховної Ради і Кабміну (рік-два). Це досить багато часу й необхідність подолання спротиву.

— Це цікаво, але довго. А можна швидше?

— Так, можна, але це буде трохи в урізаному вигляді.

— Це як?

— А так: зробити все, що я сказав, тільки в рамках області. Тоді для цього не потрібно змінювати законодавство, всі правові рішення можна приймати на рівні Голови обладміністрації та облради. На це треба набагато менше часу.

— Це вже цікаво. І як це все називатиметься?

— «Єдине земельне вікно». До речі, це хоч і ноу-хау, але частково воно вже використовується в сусідній ...ській області. І досить успішно. Вони в межах обласної адміністрації створили підрозділ, набрали туди людей, виділили окреме велике приміщення, такий собі оупен-спейс, і працюють. Мало того, ветерани в них ще й не платять за виготовлення землепроекту (а це кілька тисяч гривень), це оплачує обладміністрація.

— А що значить це єдине вікно?

— Це значить, що учасник бойових приходить тільки в один орган — ось це єдине вікно, а не оббігає купу кабінетів. Всього він приходить два рази. Перший, щоб обрати на карті ту земельну ділянку, яку він хоче, і підписати роздруковану заяву, а другий раз, щоб отримати право власності. І все, всі інші необхідні дії, узгодження зроблять для нього працівники цього єдиного вікна.

— Слухай, а це було б класно. Звучить, як у казці.

— Так, це справді було б круто. А ми у себе змогли б зробити ще краще, додати можливість обрання ділянки онлайн, створили б кол-центр для обдзвону тих, хто її ще не отримав, та ще можна придумати інші цікаві та зручні штуки. Ось так виглядає справжній сервіс для ветеранів, коли нічого нікому не потрібно доводити і випрошувати, а навпаки державні службовці самі мають іти до ветерана і пропонувати найкращі варіанти послуги.

— Супер, а що для цього треба?

Політична воля керівництва області, трохи фінансування з обласного бюджету і кілька фахових спеціалістів, щоб налагодити цю систему. А от як зробити так, щоб ця воля з’явилась, поговорімо іншим разом. Маю вже зараз бігти. Робота кличе. До зустрічі, хлопці!

— Давай, заходь, ми тобі завжди раді. Після того як юрист поїхав, ми ще довго сиділи з хлопцями, говорили і про землю, і про інші проблеми, згадували, як було на війні, допили всю каву і вирішили таке.

Ми були там на передку, захищали Україну від ворога, тепер її треба захистити всередині — від бюрократії та оббивання порогів владних кабінетів. Маємо зробити нормальний сервіс спочатку для своїх — ось це земельне єдине вікно, щоб ветеранам було зручно отримати свою землю. Толкові люди в нас є, які знають як це зробити, лишилось домовитись із керівництвом області, завтра будемо на них виходити, щоб зустрітись і все обговорити…

— О, брате, в мене на другій лінії доця дзвонить, давай я тебе перенаберу.

— Звичайно, брате, доця — то святе. На зв’язку!


Додати коментар

Пов'язані матеріали

На Миколаївщині учасники бойових дій та їх сім’ї отримають понад 9 тисяч га землі

У Миколаївській області по земельні ділянки звернулися 5 512 учасників антитерористичної операції та членів їх сімей, яким...

"Як отримати підйомні?" - розмови побратимів, частина 1

«Оскільки під час Вашого переміщення в іншу військову частину Ви переїхали в інший населений пункт, Ви маєте право на отримання підйомної допомоги».