«Нехай вона звільняється або служить так, як всі» – трішки про потреби мам-військовослужбовиць

Опубліковано 29.10.2020

Рівні права чоловіків та жінок в українській армії – тема глибинна, і подекуди – дуже чутлива. Від 2016 року кількість жінок в Збройних силах України – значно зросла. Вони можуть займати бойові посади та служити на рівні із чоловіками, однак як показує досвід військовослужбовиць, нерідко їхній потреби армією не враховані. Зокрема, йдеться про потреби військовослужбовиці під час вагітності та потреби військовослужбовиць із дітьми.

Ми проаналізували з якими проблемами стикаються військовослужбовиці-мами та помізкували, що наразі необхідно було б змінити. Список потреб, які не виконані – доволі широкий: починаючи від зручної білизни та форми для жінок, яка була б пошити саме під особливості жіночої фігури, що в період вагітності неабияк актуально, до «додаткових днів» відпустки (які наразі військовослужбовиці отримати не можуть) та вузькоспеціалізованого медичного обслуговування.

Історії з життя

Нерідко військовослужбовиці стикаються й з нерозумінням керівництва, а подекуди – й з готовністю керівництва порушувати закон.

«Останню вагітність я провела в ООС, із квітня по липень цього року. Про мою вагітність там майже ніхто не знав, я на цьому не наголошувала, працювала на рівні з чоловіками, а після того, як я повернулася з ООС, мене моє керівництво змушувало писати рапорт по команді, що суперечить порядку звільнення від виконання службових обов’язків, оскільки ми по статуту маємо отримати довідку від лікаря про звільнення від виконання посадових обов’язків, і вже після цього одразу видається наказ. Однак мені казали, що я маю писати рапорт по команді. Десь три дні мене переконували, що я маю його написати. Потім я пояснила, що це, по суті, є порушенням закон, пригрозила, що дзвонитиму на гарячу лінію та повідомлятиму про порушення, тоді наказ про мою декретну відпустку підписали, однак вже заднім числом. На той час стосовно мене виник конфлікт інтересів відповідно до Закону про корупцію та керівництво ретельно замовчувало той факт.


Одного разу я склала рапорт щодо переведення мене на скорочений робочий день та тиждень. Однак враховуючи конфлікт інтересів стосовно мене, колишнє керівництво надало вказівку відмовити мені у моєму проханні. Тобі мені запропонували звільнитися з військової служби. Після цього я взяла відпустку по догляду за дитиною, однак сенсу в цій відмові я не вбачаю та не розумію, оскільки я перебуваючи у відпустці по догляду за дитиною взагалі не виконую свої службові обов'язки, тоді, як при скороченому робочому дні – я б їх виконувала», – розповідає військовослужбовиця Анна Ладєєва.

Однак жінка додає, що досвід у кожної мами-військовослужбовиці може бути геть інший.

«Це мій досвід. У дівчат буває по-різному. Я знаю жінку, керівництво якої йде їй назустріч, і вона навіть отримала так звані «перерви на годування»: тобто кожні три години по пів години може бути перерва. Все залежить від ставлення керівництв до мам», – додає Анна.


«Повезли у звичайну лікарню – там відмовилися приймати, бо я ж військовослужбовиця»

Важливим елементом так званої турботи про військовослужбовиць мам є і пристосованість казарм та медичного обслуговування до особливих потреб жінки. Йдеться про лікарів-гінекологів у військових госпіталях. Згідно з даними Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва та їхнього дослідження щодо статусу жінок-ветеранок та сервісів, що їм надаються, яке презентували на початку березня цього року, велике значення для запобігання проблем зі здоров’ям ветеранок матиме налагодження постійного медичного обстеження військовослужбовців у зоні ООС. У рекомендаціях дослідження йдеться, що принаймні в основних тилових центрах ЗСУ на Донбасі (Маріуполь, Бахмут, Сєвєродонецьк) мають бути передбачені кабінети гінекологів та достатня кількість лікарів для обслуговування жінок-військовослужбовців. Це дасть змогу вчасно проводити профілактику, діагностику, надавати першу спеціальну допомогу, а також перше обстеження тим, хто звільняється зі служби.


Військовослужбовиця із позивним «Незламна» розповідає, що під час вагітності мала потребу у спеціалізованому гінекологічному догляді, який було важко отримати, адже у військовому шпиталі спеціалістів не було.

«У мене була ситуація, коли треба було поставити крапельниці від токсикозу. Мене завезли в шпиталь, а там немає потрібного лікаря. Повезли у звичайну лікарню – там відмовилися приймати, бо я ж військовослужбовиця», - каже Незламна.

Також Анна Ладєєва додає, що у пологових та у жіночих консультаціях вагітні військовослудбовиці або ж породіллі нерідко стикаються із упередженим ставленням. Мовляв, жінка може бути неврівноважена через військову службу тощо.


«Іди в туалет годуй»

Середньостатистичним українцю чи українці може здатися, що дитячий садочок – це точно не те, що має бути на території військових частин, однак військовослужбовиці, у яких є діти, думають інакше. На думку Незламної, дитячі садочки на території військових частин – безумовно потрібні, навіть такі, в яких працювали б цілодобові групи, адже є жінки, які заступають в добові наряди, відповідно – у цей час дитину буває ні з ким залишити, особливо в таких сім’ях, де обоє батьків – і мати, і тато, служать в армії. Садочки на території військових частин або ж поруч з ними – могли б вирішити цю проблему, однак наразі про їхнє створення не йдеться.


На думку Анни Ладєєвої, варто розглянути й створення у звичайних садочках спеціальних груп для дітей військовослужбовців, адже розклад військових часто важко підлаштувати під розклад дитсадка. У військових вже о шостій може починатися перше шикування. У таких випадках виникає багато запитань: як довести дитину до садочка, хто це робитиме тощо.

Ще один інфраструктурний момент про який варто згадати – так звані «місця для годування». Військовосослужбовиця із маленькою дитиною загалом має право отримати додатковий час на годування, однак на території військових частин такі місця наразі не передбачені. «Іди в туалет годуй», – таке чують військовослужбовиці у відповідь на свої потреби в сеціалізованих місцях для годування.


Також жінки наголошують, що санаторне оздоровлення, на яке мають право військовослужбовці, майже недоступне для жінок з дітьми. Така ж ситуація із гуртожитками, де військовослужбовицям із дітьми варто облаштуватися. Для таких потреб було б непогано створити окремі санаторії, в яких військовослужбовиці мали б змогу перебувати разом зі своїми дітьми.

Як змінити ситуацію

Проблему починають вирішувати тоді, коли про неї знають. Згідно з даними Міністерства у справах ветеранів, станом на 1 квітня 2020 року в Україні налічується 391 004 учасників бойових дій, із них 16 548 — жінки.

Як свідчать результати опитування громадської думки, яке проводив Київський міжнародний інститут соціології з 28 серпня до 24 вересня 2018 року, українське суспільство підтримує ідею рівних прав і можливостей у ЗСУ. Передусім більш ніж половина респондентів погоджуються із тим, що жінкам в Україні мають бути надані рівні можливості із чоловіками працювати у ЗСУ та інших військових формуваннях. Четверта частина опитаних повністю погоджується із цим твердженням. Натомість кількість тих, які повністю не погоджуються, удвічі менша — 12 %.


Якраз ідея рівних прав і можливостей для чоловіків і жінок у ЗСУ передбачає розв'язання проблем з якими стикаються жінки в армії та пристосування інфраструктури під різні потреби жінки.


Додати коментар


Коментарі

Олег

- 10.11.2020 -

Зміст нормативно-правового регулювання порядку проходження громадянами україни військової служби в ЗСУ не містить окремих умов для військовослужбовців-жінок, окрім під час особливого періоду.
Умови контракту для відповідної категорії військових такі ж самі як і для чоловіків. Функціональні обов'язки розробляються для посади, а не під людину або стать.
Вся відмінність визначена лише в нармативах з фізичної підготовки та нормах щодо охорони праці.
Військова служба не розділяє військовослужбовці за статевим признаками.
І ТАК МАЄ БУТИ!!!
У збройних силах США, наприклад, існує умова при підписанні контракту - жінка складає додатковий "кризис-план" щодо її дій під час хвороби дитини, вибутті у відрядження чи ійськову місію і т.д. де основна умова - діти і родина не повинні заважати виконувати військові завдання.
І якщо військовослужбовець-жінка щось командиру згадує про сімейні проблеми, то може дійти до дисциплінарного покарання (за порушення умов контракту) аж до звільнення з військової служби. Є відпустка чи вихідні дні - вирішуй свої будь-які питання під час них.
Да! Система соціального захисту військовослужбовців в провідних країнах світу краще та працює на сто відсотків.
Але ж будь-які послаблення (преференції) до жінок у військовому середовища вважається нами самими, як приниження особистості та прояв їх неспроможності.
Тому: "Назвався грибок- полізай у лукошко!"
п.с.: Серед військовослужбовців-чоловіків саме із-за не військових (не статутних) взаємовідносин (преференцій) до військовослужбовців-жінок і виникає розвиток негативних настроїв щодо них у військовому середовищі.
Але людські норми всеж повинні бути присутніми.

Пов'язані матеріали

Найбільша потреба ветеранок є у працевлаштуванні – дослідження

Фонд «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва презентував результати дослідження щодо проблем, потреб і запитів жінок-ветеранів російсько-української війни

Гендерна (не)рівність в українській армії, або чому військовослужбовицям потрібна жіноча форма

По факту, інфраструктура Збройних сил України підлаштована виключно під потреби чоловіків, і будь-які зміни впроваджуються доволі кволо.

Військова служба та материнство: правові аспекти та пільги для військовослужбовиць, ветеранок та їхніх дітей

Які права та пільги має військовослужбовиця або ветеранка, якщо вона має дитину чи дітей? Читайте, що для таких жінок перебачило чинне законодавство України, у огляді від Марини Рабінович.

«Це такий підйом, коли оточують небайдужі люди, які піклуються»: як жінкам допомагають після війни у Re:Hub

Перший жіночий ветеранський простір Re:Hub у Львові у вересні святкуватиме річницю від свого створення.

7 “знаків питання” та 3 “знаки оклику” психологічного повернення з війни. Жіночий вимір.

Кажуть, «колишніх не буває», і військовий досвід назавжди залишиться з ветеранкою. Забути його або повернутися до тієї «себе», якою була до війни, неможливо. Але цілком можливо зробити цей досвід своїм надбанням.