Наслідки бойового стресу: що робити? Частина 1.

Опубліковано 16.11.2020

Посттравматичні стресові розлади (ПТСР) та розлади адаптації є найбільш розповсюдженими формами психічних розладів, які виникають в учасників бойових дій.

Після життєвонебезпечної ситуації багато людей страждають довго, в деяких випадках їх стан буває настільки стійким і виснажливим, що воно формує хворобливий розлад. Як правило, події, які можуть викликати ПТСР, викликають почуття страху, безпорадності або жаху. Ці події можуть бути пережиті безпосередньо (наприклад, людина отримала серйозну травму або піддалася смертельній небезпеці) або побічно (наприклад, стала свідком того, як інші отримали серйозну травму, були вбиті або піддавалися смертельній небезпеці; або дізналася про події, що сталися з близькими родичами або друзями). Військові дії, сексуальне насильство, природні або техногенні катастрофи є поширеними причинами посттравматичного стресового розладу.


Історія походження

Уривчасті описи ознак посттравматичного синдрому зустрічаються ще в працях істориків і філософів Стародавньої Греції, таких, як Геродот і Лукрецій. З давніх-давен звертали на себе увагу вчених характерні симптоми психічної патології у колишніх солдатів, такі як дратівливість, тривожність і напливи неприємних спогадів.

Однак перші наукові розробки даної проблеми з'явилися значно пізніше. Тільки в середині дев'ятнадцятого століття було здійснено перше комплексне дослідження, яке виявило у багатьох колишніх учасників військових дій підвищену збудливість, фіксацію на важких спогадах минулого, схильність до відходу від реальності і схильність до некерованої агресії.

Перший систематизований опис симптомів, що з'являються внаслідок важких психічних травм і схожих на сучасні посттравматичні стани, був запропонований J. Erichsen в 1867 році. У своїй роботі «Залізнична та інші травми нервової системи» він описав подібні симптоми у пацієнтів, які пережили залізничну катастрофу, в результаті чого в психіатричну практику був введений термін «травматичний невроз». До таких симптомів він відніс розлади уваги і пам'яті, важкі сни з переживаннями травмуючої ситуації, душевний дискомфорт.

У 1889 р вводиться поняття «травматичний невроз»: тут H.Oppenheim особливу увагу приділяє психологічному та емоційному компоненту психічної бойової травми. Також, важливі дослідження стали з'являтися з початком Першої Світової війни. Велика кількість військовослужбовців, у яких з'явилися проблеми зі сном, безпричинний тремор, судоми, амнезія, дзвін у вухах під час і після війни стало проблемою для командування солдат, які не мали видимих травм або поранень, але, з усім тим, не могли більш продовжувати воювати і нормально жити в тилу.

photo-1508935620299-047e0e35fbe3.jpg

Вперше спробував узагальнити дані симптоми в 1915 році британський психолог Ч. Майерс у своїй статті для журналу "Lancet", де ввів термін "shell shock" («військовий невроз», «Снарядний шок»). Вважалося, що порушення у військових були викликані дією високого тиску під час довгих артилерійських стрільб. Це перша гіпотеза на причини виникнення «військового неврозу». Друга гіпотеза містила дві точки зору. Перша точка зору заснована на тому, що психопатологічні синдроми виникають тільки у тих, хто схильний до цього, хто має будь-які особистісні аномалії/дефекти. І, отже, війна розглядалася як фактор, який провокує виникнення психічного захворювання. Прихильники другої беруть важають основним чинником розвитку військового неврозу саму психічну травматизацію під час бойових дій (момент страху і несподіванки).


Німецькі лікарі при лікуванні пацієнтів, учасників бойових дій першої світової війни, встановили, що клінічні ознаки травматичного неврозу не слабшають, а посилюються з роками. До такого ж висновку прийшли психологи багатьох країн, зіткнувшись з феноменом «синдрому в'язнів концентраційних таборів», коли люди, що вижили в нелюдських умовах, нерідко добровільно йшли з уже спокійного і ситого життя, так і не зумівши подолати наслідки важкої психологічної травми. Подібну картину виявили вчені, які досліджують «синдром вижили» – патологічні зміни психіки у людей, які пережили природні катаклізми – землетруси, повені, цунамі і т.д. Важкі спогади і нічні кошмари, що приносять в реальне життя тривогу і страх, мучили жертв катастроф роками і десятиліттями.


Великим розвитком у вивченні травматичного неврозу став період Другої світової війни. А. Кардинер в 1941 році, досліджуючи дану проблему, назвав зміни, викликані стресом під час збройного конфлікту, хронічним військовим неврозом. Він містив, на його думку, як психічні, так і вегетативні симптоми. Тобто, уявлення про механізми і характери впливу бойових дій на їх учасників значно розширились. Кардинер запропонував перший комплексний опис симптоматики даного порушення:

  • збудливість і дратівливість;
  • фіксованість на травмуючих обставин минулих подій;
  • схильність до агресії і нездатність керувати нею;
  • відхід від реальності;
  • гостре реагування на раптові подразники.

Велику роль у вивченні ПТСР зіграло дослідження змін особистості в учасників локальних війн. Завдяки спостереженням, зробленим в період війни в Кореї, де брали участь американські військові, вдалося виділити ряд психічних розладів, які незабаром отримали назву в рамках однієї групи, як «велика стресова реакція» ("gross stress reactions"). Актуальність досліджень в цій області виникла в середині 70-х рр XX століття, коли американське суспільство вперше зіткнулося з дезадаптивною поведінкою учасників В'єтнамської війни. Серед цього контингенту людей були виявлені велика кількість суїцидів, акти насильства і неблагополуччя в сімейному і соціальному житті. Все це змусило державу вжити заходів щодо реабілітації ветеранів В'єтнаму. Так, були створені спеціальні дослідні центри соціальної допомоги ветеранам війни у В'єтнамі. Одним з перших дослідження узагальнюючого характеру зробив P. Bourne. Їм було виділено один з частих симптомів – «повторювані нав'язливі спогади», які в основному приймали форму яскравих емоційно-чуттєвих уявлень ("flashbacks"). Зазвичай вони супроводжувалися страхом, пригніченим станом, соматовегетативними розладами, страшними сновидіннями бойового характеру, почуттям провини, а також, байдужістю і відчуженням до минулих інтересів. Оскільки дане і подібні розлади з однаковими симптомами не відповідали жодній нозологічній одиниці, M. Horowitz запропонував виділити їх в один синдром під назвою «посттравматичний стресовий розлад». Тим самим, з 1980 року, цей синдром включений в офіційний американський діагностичний стандарт DSM-3. В результаті було сформульовано сучасне поняття про посттравматичний стресовий розлад.

photo-1517081363488-a28e573550bc.jpg

Механізм розвитку наслідків бойового стресу

Розібратися в причинах ПТСР допомагає вивчення різних ділянок головного мозку, що відповідають за страх і стрес. Одна з таких ділянок – мигдалина мозочка, що відповідає за емоції, засвоєння знань і пам'ять. Виявилося, що вона відіграє активну роль в появі страху (або іншими словами, «вчить» боятися чогось, наприклад, торкатися до гарячої плиті), а також в ранніх фазах погашення страху (або іншими словами, «вчить» не боятися).


Зберігання згаслих спогадів і ослаблення початкової реакції страху пов'язані з префронтальною корою (ПФК / PFC) головного мозку, що відповідає за прийняття рішень, вирішення проблем і оцінку обстановки. У кожної зони ПФК своя роль. Наприклад, коли ПФК вважає, що джерело стресу піддається контролю, медійна префронтальна зона ПФК пригнічує центр тривоги глибоко в стовбурі головного мозку і контролює реакцію на стрес. Вентромедіальна ПФК допомагає підтримувати довгострокове згасання страшних спогадів, а на її здатність виконувати цю функцію може впливати її розмір.

Що таке посттравматичні стресові розлади та розлади адаптації?

Посттравматичні стресові розлади та розлади адаптації проявляються переважно емоційними порушеннями, які розвиваються внаслідок психотравмуючого впливу та є варіантом захисних та пристосувальних особистісних реакцій в умовах стресу.

Травматична подія – екстремальна, критична подія, яка характеризується вираженим негативним впливом, ситуацією загрози, що вимагає від людини надзвичайних зусиль для подолання її наслідків.

Розлади адаптації – емоційні порушення, які, зазвичай, перешкоджають соціальному функціонуванню і продуктивності, виникають в період адаптації до значної зміни в житті або стресовій події.

Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР)розлад, що виникає як відстрочена і/або затяжна реакція на екстремальну (травматичну) подію загрозливого або катастрофічного характеру, що може бути травматичною для будь-якої людини.

photo-1521318552330-5404359bc012.jpg

Причини розвитку посттравматичних стресових розладів та розладів адаптації

Причиною може бути травматична подія, яка пов'язана з загибеллю або серйозними пораненнями людей, або з можливою загрозою такої загибелі або поранень, при цьому людина може бути як очевидцем страждань інших, так і безпосередньо жертвою.

В момент перебування в травматичній ситуації людина повинна відчувати інтенсивний страх, жах і почуття безпорадності.

На формування ПТСР впливають наступні характеристики екстремальної події:

  • раптовість, тривалість, інтенсивність
  • індивідуальний характер екстремальної події (масовий характер ситуації єменш патогенним)
  • екстремальні події, створені людиною (війни, насильства, теракти) більш патогенні, ніж природні катастрофи
  • погана організація рятувальних робіт

Продовження (Частину 2) читайте тут.


Авторки: Професорка Кожина Г.М. завідувачка кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського національного медичного університету та к.мед.н. Зеленська К.О. доцент кафедри психіатрії, наркології, медичної психології та соціальної роботи Харківського національного медичного університету




Додати коментар

Пов'язані матеріали

Стільникові янголи. Як працює гаряча лінія для ветеранів з превенції суїцидів

На питання про мотиви роботи тут оператори коротко відповідають: “Місія”. Майже кожен із них був дотичний до самогубства у власному близькому колі, тому мотивація поглиблювати власний професіоналізм є високою.

У Львові ветеранкам допомагають впоратися з ПТСР

У Львові в Центрі здоров‘я ім Анни Мазуренко пропонують психологічну допомогу ветеранкам і дружинам ветеранів в рамках Програми комплексної допомоги учасникам АТО/ООС та їх родинам.

Контузія та її наслідки. Частина 1.

У циклі статей ми розповідаємо про те, що таке контузія і як діяти людям, які зазнали таких травм на війні.

Контузія та її наслідки: що відбувається з психікою? Частина 2.

Так буває, що рани, заподіяні війною, бувають невидимі. Також буває, що їх важко одразу розпізнати та лікувати належним чином. Серед таких ран є наслідки травматичного ушкодження головного мозку, що також відоме як контузія.