Лікуючи зуби на фронті... Історія "ТриЗуба"

"Поїхати у відрядження разом із ТриЗубом – це не просто поїздка. Він зможе на власні очі побачити як працюють найкращі лікарі-стоматологи з усієї України. Уявіть собі, побачити роботу цих людей наживо, в таких умовах!"

Текст:Аліна БердникFebruary 11, 2021

У кожного з нас своя магія в руках: хтось висікає вогонь із каміння. Інші – власноруч трощать вікові кам’яні святині. Саме у цьому виборі – руйнувати, або створювати вогонь життя і є ми, люди.

…Мене запрошують увійти до невеличкого стоматологічного кабінету. Трохи ніяковію – чи то від того, що для мене кабінети лікарень – це щось особливе, чи від того, що стаю раптовим свідком чужої розмови.

«Син хоче їхати, вже купив білети на київський потяг. А я переживаю…Він же ще студент, лише четвертий курс» – стривожено говорить жінка лікареві.

«Поїхати у відрядження разом із ТриЗубом – це не просто поїздка. Він зможе на власні очі побачити як працюють найкращі лікарі-стоматологи з усієї України. Уявіть собі, побачити роботу цих людей наживо, в таких умовах! Все буде добре» – заспокоює запорізький стоматолог-хірург Володимир Стефанів свою пацієнтку та матір молодого лікаря, який зібрався на Схід, аби вперше приєднатися до стоматологічної команди волонтерів.

Потім починається наше інтерв’ю, під час якого я ще раз зауважую для себе – випадкових лікарів у волонтерському стоматологічному осередку «ТриЗуб» немає. Це люди відданості, які готові жертвувати собою заради особливих пацієнтів…

Далі – пряма мова.

147350166_1082667495541058_4310887170127653194_n.jpg


"Армію відтворили у її боєздатному та укомплектованому вигляді саме сотні українських волонтерів"

«Як я став волонтером? Насправді, початок історії всім знайомий – 2014-й рік, Грушевського…

На Майдані я був лише раз. Фізично. А от матеріально намагався підтримувати протестувальників до кінця. Просто із патріотичних особистих міркувань, а ще через те, що там стояли мої земляки з Тернопільщини, друзі із Запоріжжя.

Згодом став перейматися і забезпеченням армії, адже її створення тоді залежало, на жаль, не від держави. Армію у перші роки АТО відтворили у її боєздатному та укомплектованому вигляді саме сотні українських волонтерів.

Ми з моєю жінкою Катериною самостійно шукали американські аптечки, закупали їх, а ще купу медикаментів, які кожного тижня особисто відвозили на передову. Як хірург я розумів, що саме потрібно передати хлопцям, аби мали «на підмогу». Здебільшого, це були перев’язочні та шовні матеріали, антибіотики, антисептики, знеболююче. Знеболюючого у нас військові просили у великій кількості. Я спочатку не розумів навіщо, адже просили не для поранених бійців. А виявилось, там ціла купа своїх «трьохсотих»…

Справа в тому, що у 14-му та 15-му роках в АТО йшли добровольці. А хто це? Хлоп’яки від 18 років та чоловіки до 60. Станом їх здоров’я особливо ніхто не переймався (враховуючи військові комісаріати. Чи ні, особливо військкомати). А вони, не залежно від віку, мали страшенні проблеми із зубами! Хтось не лікувався роками, в інших зубний біль вперше з’являвся саме під час відрядження. Тому й рятувалися знеболюючими, як могли. Втім, ми ж добре розуміємо, це не могло бути вирішенням проблеми.

147395078_227702309002530_725931723684659125_n.jpg



"Випили по чашці кави та вирішили – треба їхати на Схід
"

Саме про це одного робочого дня ми розмірковували з моїм другом, Ігорем Ященко. Випили по чашці кави та вирішили – треба їхати на Схід. Отже, наприкінці 2014-го – початку 2015-го ми розпочали свої інтенсивні пошуки машини, обладнаної під стоматологію. Раніше такі машини були практично в усіх військових частинах і при районних лікарнях. Але потім…Все ж як завжди – розтягли, списали, та й таке.

Нам просто дивом якимсь друзі з Хмельницького підказали, що така машина є майже в нас під боком – в місті Нікополі Запорізької області. І благодійний фонд, на балансі якої була ця машина, передав її нам. Ми ж привели її до тями, адже нею довгі роки не користувалися за призначенням. Зробили мобільний стоматологічний кабінет.

Хочу сказати, що з самого початку ми хотіли поїхати в зону АТО офіційно. Втім підтримки не знайшли. У військкоматі нам прямим текстом сказали: «Ребята, у нас все хорошо. Вы тут не нужны». Що ж, ясно, тоді їдемо так, як є.

Домовилися з командиром 81-ї бригади і 1 червня 2015 року поїхали прямісінько у військову частину, яка на той час розташовувалась у Дружківці, до наших перших пацієнтів.

Чому ми обрали для себе таку назву? Бо тризуб є на нашому державному гербі, а крім того, нас на початку було саме три члени екіпажу – два лікаря та водій. Логотип «ТриЗуба» складається з двох слів – «три» та «зуб».

Для того, аби було зручно будувати графіки відряджень для лікарів, ми вирішили що наші вахти на передовій будуть тривати по одному тижню на лікаря. Втім,звісно ж, були й виключення. Коли комусь з лікарів бракувало часу через основну роботу, приїздили на кілька днів, аби встигнути допомогти хлопцям. А було таке, що й місяць там знаходилися. Ось Ігор Ященко, наприклад, як поїхав на передову, то приїздив звідти лише раз на кілька місяців.

Я намагався долучати до цієї важливої справи лікарів-стоматологів із самого початку, аби кожного тижня хтось приїздив до воїнів,а ті, у свою чергу, могли щотижня отримувати нашу допомогу та лікування. Активно пропагував необхідність поїздок серед своїх друзів, вони, після повернення додому, залучали вже своїх знайомих лікарів. Так воно й пішло-поїхало. Лише за останні півроку до нас приєдналося багато нових колег, сере яких і ортодонти, і дитячі стоматологи. Кажуть, ми їх надихнули своїм завзяттям.

146010350_150034863599139_4837968586840817118_n.jpg



"Дев’яносто відсотків тих, хто раз побував у такому відрядженні, неодмінно поверталися ще раз"

Знаєте, що ще цікаво? Дев’яносто відсотків тих, хто раз побував у такому відрядженні, неодмінно поверталися ще раз. Не було такого, щоб хтось з’їздив, а потім сказав щось у дусі «то не моє,вибачайте». Бо це велика різниця – «дякую» сказане пацієнтом вдома, і та вдячність, із якою сприймається твоя допомога на передку.

Не побоюся цього слова, військові приймають лікарів як богів, а ми ж, у свою чергу, одразу вирішили, що до військових їздитимуть лікарі вищої категорії. Аби надавати допомогу на найвищому рівні. Бо людина із неконтрольованим зубним болем дійсно прирівнюється до пораненого, «трьохсотого». Всі ми живі люди, й коли тобі сильно болить, то мимоволі втрачається концентрація на інших важливих речах. На лінії фронту, зрозуміло ж, це може призвести до фатальних наслідків.

На сьогоднішній день, у напрямку від Авдіївки до Азовського моря, лінія фронту стоматологами забезпечена. Продовжує їздити кістяк лікарів, які розпочинали з нами цю справу ( це знані стоматологи з різних куточків України, такі як Валерій Горбенко, сім’я Синявських, Артем Похил, Роман Миронів, Наталія Бабійчук, В’ячеслав Горицький та багато інших наших друзів та колег). Також, у якості асистентів, постійно долучаються лікарі-інтерни та студенти.

З самого початку й до сьогодні нашою головною метою було забезпечити стоматологічним лікуванням саме військових. Але коли до «ТриЗуба» звертаються волонтери, які перебувають на передовій, або ж цивільні, ми їх теж лікуємо. Щоправда, тих, хто з повагою ставиться до нашої роботи там, а головне – поважає наших бійців. Коли приходить старенька бабуся чи дідусь, бувало ще й україномовні, і просить: «синочку, допоможи», ми не відмовляємо.

Загалом, можливо в це важко повірити, але морально я у таких відрядженнях відпочиваю. Завдяки спілкуванню з такими цікавими, унікальними людьми, якось не відчувається тієї фізичної втоми. У нашому кріслі, на борту «ТриЗуб-2» побувало стільки крутих співбесідників! Військові та добровольці, серед яких актори, музики, художники, історики, журналісти, поети…Як казав у своєму інтерв’ю мій колега, лікар-стоматолог Олександр Бердник, на передовій нас зустрічають наче рідню. Хоча, скажу більше – на свята від військових прилітає стільки привітань, скільки й від родичів не було ніколи. Завдяки цим героям народжуються і позивні наших лікарів. От чому мене називають «Шаман». Бо колись пацієнт фронтовий підмітив, що я під час лікування дивився не у ротову порожнину, а в очі йому. А руки там самі наче щось роблять. Так і вийшло, що пошаманив та вилікував.

147529990_2549134392054918_2893732470233174888_n.jpg



Коли приходить пора виборів, раптово з’являються якісь «відчайдушні благодійники»...

Сьогодні за здорові усмішки та міцні зуби наших солдатів борються медики на дев’яти спеціально обладнаних машинах, розташованих у різних точках від лінії фронту. Всі авто куплялися та оснащувалися за наш спільний добровільний внесок, держава не помогла. Допомогли прості люди, підприємці, власники бізнесу. Ось, наприклад, другу нашу машину нам подарували брати Ковальські з Вінниччини, а оснащення до неї та усі меблі подарував власник медичної фірми «Панмед» Олександр Шимченко.

З цією другою нашою «ластівкою» взагалі була цікава історія. Її дизайном,оздобленням та утепленням власноруч займався наш колега, лікар Валерій Горбенко. І, уявіть собі, під час цих робіт майже відрізав собі болгаркою чотири пальці. Видно, Боженька все бачить та з нами поруч, бо швидко знайшлися ті, хто доправив його до лікарні, кінцівки пришили. Сьогодні рука працює як треба, пан Валерій надалі рятує пацієнтів.

Звісно ж не без того, що коли приходить пора виборів, раптово з’являються якісь «відчайдушні благодійники» в лиці місцевих депутатів, аби зробити свою участь піар-акцією. Ми такого не дозволяємо, бо «ТриЗуб» був і є аполітичною організацією. Ми займаємося реальною допомогою, а часу гратися у політику в нас не має.

Буває й таке, що наша діяльність до вподоби не всім колегам. Деякі, попри те, що «ТриЗуб» існує вже 6 років, вважають що ми на цьому заробляємо. Для них відповідь проста – зберіться, поїдьте у відрядження, самі все побачите.

Ми дуже пишаємося тим, що роботу наших лікарів-волонтерів відзначають подяками від військових. Нагороджують від імені військових підрозділів грамотами, знімають з себе та дарують шеврони – завжди проникливо від тих моментів… Наші лікарі, усі хто побував хоча б раз на передовій, отримають звання Народного героя. Є, на жаль і такі стоматологи, хто до нас ніколи не приїжджав, але отримали державну премію «за створення пересувних стоматологічних кабінетів та надання стоматологічної допомоги на передовій». Це доценти та професори, які жодного разу не під’їжджали до зони АТО ближче, ніж за 200 кілометрів. Ми намагалися спростувати таке державне рішення, збирали підписи під петицію, проте, на жаль, не змогли відстояти наших інтересів. Ну, то таке, Бог їм суддя, тим плагіатчикам.

55.jpg



Був випадок, що прилітало за 300 метрів від автівки, у якій як раз наш лікар займався пацієнтом...

У мене давно є переконання, що було б справедливо, якби лікарів-стоматологів, які їздять на передову, прирівнювали до добровольців. Бо наші медичні автівки завжди стояли поблизу лінії фронту, до зони бойових дій кілька кілометрів. Коли їдеш туди, одразу розумієш – тиші не буде. Чутно, як гатить, і зранку, і уночі. Був такий випадок, що прилітало за 300 метрів від автівки, у якій як раз наш лікар займався пацієнтом. А машина ж стоять на спеціальних опорах, то її добряче захитало. Але колега наш подивився, пацієнт наче спокійно сидить, то ж і він зібрався та й продовжив собі працювати.

Перші ж роки ми жили у таких самих умовах, як хлопці. Влітку в наметах спали, зимою у приміщенні, де опалювалося буржуйкою. Душу не має, зуби почистив ( то ж святе!), та й добре. Потім вже з’явилися цілі пункти стоматологічної допомоги. У Карлівці, наприклад, є цілий стаціонар.

Коли живеш певний час там, де все а твоїх очах, а не у стрічці новин, тоді краще бачиш чим ще можна зарадити. Тож, коли була можливість зробити щось окрім медичної допомоги, ми старалися. Робили музичні концерти для військових, завдяки сприянню Ігоря Ященко та Василія Мєзєнцева створили радіохвилю «ТриЗуб FM», яка вийшла такою потужною, що б’є навіть за межі Донецької та Луганської областей. Розбиваємо серця сепаратистів україномовним контентом та й самі працюємо під музику. Також, у нас потужна підтримка від духовенства, свого часу ми (зокрема наш колега Мирон Угрин) допомогли збудувати церкву Святої Анни, як прихисток для усіх військових та цивільних вірян.

{readRelated}

Звісно ж, ми не зупиняємось. Поки триває ця війна, наші дев’ять автівок продовжують свою власну оборонну справу. Вони за рівнем оснащення не поступаються багатьом стоматологічним кабінетам у містах – є і рентгени, і сканери сучасні, і лабораторії. Навіть імплантацію роблять мої колеги.

Коли ж війна скінчиться…Я гадаю, у цих автівок, загартованих волонтерством, не може бути іншого шляху, як слугувати на користь пацієнтів. Можливо колись передамо їх до військових частин, дитячих будинків, геріатричних пансіонатів…

Поки ж, закликаю усіх єднатися та не відступати. А своїм колегам, які хочуть приєднатися до нас вперше, хочу порадити відкинути свої страхи та подумати про те, що вони скажуть своїй дитині, коли вона одного дня спитає: тато і мамо, а де ви були під час тої війни? Ласкаво просимо на борт «ТриЗуб»!».

Коментарі

ПанченкоТетянаFebruary 17, 2021
Чудово все описано! Дякую, Шаман! Підтверджую кожне слово! Чекаємо на Новачків на Борті Тризуб- 2!)))

Пов'язані матеріали

Від юриста до санінструктора європейського рівня, або нетривіальний туризм

У минулому – юрист і спеціаліст з реклами, він пройшов шлях добровольця у різних структурах, встиг попрацювати із цивільними лікарями на «Швидкій» і став першокласним саніснтруктором. Зараз їздить по Україні і прищеплює ази надання першої допомоги усім, хто готовий навчатися.

Найбільше українці довіряють ветеранам АТО/ООС, волонтерам, армії та лікарям - опитування

Населення України має найвищий рівень довіри до ветеранів АТО/ООС на Донбасі. Їм повністю довіряють або скоріше довіряють 68,3%.

ТриЗуб2: спогади про відрядження в АТО одного запорізького стоматолога

"Не треба забувати, що на "цивілці" військові — звичайні люди, які відкладають до останнього візити до стоматології, роками тримаючи свої проблеми за зубами"

Як американський фонд “Revived Soldiers Ukraine” ставить на ноги українських воїнів

"Тож я сама почала займатися всім цим. Вирішила зосередитись виключно на лікуванні важкопоранених військових, яким вже не можуть допомогти в Україні".