Іти чи не іти в депутати? — розмови побратимів, частина 3

Опубліковано 15.09.2020

— Здоров, друже!

— О, привіт! Радий чути!

— Що ти там? Як відпустка проходить?

— Та все окей. Трохи відпочив, побув з родиною. Але кожна відпустка рано чи пізно закінчується. Скоро вже повертатимусь в частину.

— Ясно. А ми з хлопцями знову збирались і обговорювали різні проблеми ветеранів. І знаєш, так от якщо пройтись по різних пільгах, то майже куди не кинь - і всюди клин. Або взагалі механізм не працює, або треба все вибивати.

— Так, я вже в цьому пересвідчився за останні роки. Набридло!

— Точно. І про це всі і так добре знають, так би мовити “на своїй шкурі відчули”. Але що робити, толком ніхто не говорить. А треба думати, разом спілкуватись і тоді щось воно та й буде. От я і кажу, слухайте, друзі, а давайте зробимо мозковий штурм і понакидуємо способи вирішення існуючих проблем, це продуктивніше, ніж товкти воду в ступі про одне і теж. І всі погодились.


— О, правильно, тому що я і сам бачу несправедливість, що толком нормально нічого не працює, але зводити все до того “як нам тяжко, як нам гірко” - це не серйозно і не по-чоловічому.

— Згоден, друже. І ти знаєш, ми так кілька днів підряд посиділи, поговорили, позаписували і багато цікавих ідей виявили, які начебто і на поверхні, і прості, але коли сам собі кожен думає, то не додумується, а разом - то сила, ти ж знаєш! Про землю я тобі розповідав минулого разу, ще думали про якісну реабілітацію ветеранів, про те, як легко налагодити постійну двосторонню комунікацію між ветеранськими об’єднаннями і органами влади і про те, як можна подолати величезного монстра - бюрократію… Для початку на місцевому рівні.

— Цікаво!

— Ще б пак! Ще розпитали наших з інших областей, там теж корисний досвід, новий погляд на певні речі. І все нібито нічого, але дійшли ми до головного. Хто оце все, що ми накреативили, буде робити? Щоб всі ці ідеї не лишились просто в наших головах чи на папері.

— Ну, можна самим робити щось.

— Ключове слово “щось”. Щось та ми можемо робити, це доводять наші волонтери і об’єднання ветеранів, наприклад спілка і не тільки наша. Ми можемо надавити, чогось добитись для конкретних побратимів, прийти на зустріч, поганяти порушників-чиновників. Це важливо, але цього мало. Система при цьому лишається такою, яка і була. І її треба змінювати.


— І хто ж це тоді зробить?

— Ми це ж питання задавали юристу і нашому побратимові, який є головою сільради, пам’ятаєш я розповідав тобі про нього минулого разу?

— Так, та я ж з ним знайомий.

— А, ну тим більше! От юрист нам і каже:

Для того щоб реалізувати все те, що ви хочете, вам потрібні повноваження і фінанси. Побудова нових структур, органів, зміна бюрократичних процедур - це все можливо реалізувати лише в рамках владних повноважень, тобто це може зробити тільки влада. Тому що юридично ці зміни мають пройти певні процедури. Щоб змінити правила отримання конкретної послуги, побудови реабілітаційного центру чи впровадження інших хороших ідей необхідне рішення сесії ради, яке потрібно підготувати, потім з ним ознайомляться депутати, після цього вони мають за це проголсувати, це рішення підпише голова і потім почнеться найцікавіше - потрібно буде зробити так, щоб написані в рішенні слова ожили в реальності, а це вже компетенція конкретних виконавчих структур - департаментів і управлінь. Щоб ідея реалізувалась, потрібно пройти весь цей ланцюг до кінця. А потім, як правило, пройти його знову через певний час, коли будуть видні недоліки і усунути їх, пройшовши все по другому колу.

— Довга ця пісня і складна.

— Так, але вона того варта. І тут є одна ключова деталь. Все можна зробити, коли є бажання і відповідна політична воля. До цього часу такого бажання ми не побачили. І хто знає краще, що потрібно ветеранам, як не ми самі? До того ж грає роль мотивація зробити це для своїх і пишатись цим, що не тільки на передовій ворога поганяли, але й вдома навели порядок.

— Це все правильно. Але де ж нам взяти таку владу, яка хотіла б і вміла б все зробити? Не робити вигляд, не саботувати, не казати, що "так хотіли, а нам не дають", а реально взяти і зробити?

— Тут все просто, друже. Це як з ремонтом у квартирі. Ти або сам його робиш, або наймаєш хорошого майстра і ремонт робить він.

— Що ти маєш на увазі?

— Те, що у нас є два варіанти. Або самим іти у владу, або делегувати когось з наших рядів, щоб він мав реальний вплив на прийняття рішень і представляв наші інтереси. Посуди сам, в наших міській, обласній і районній раді немає жодного ветерана. І не дивно, що ситуація з пільгами в нас така. Або ми йдемо і відстоюємо свої інтереси, або знову будемо збиратись наступні 5 років і говорити, як все погано.


— Ти шо зібрався у політику?

— Та справа не в мені чи в тобі. Ми маємо зробити так, щоб було якомога більше наших толкових і чесних побратимів на різних рівнях влади і щоб вони реалізовували всі ті ідеї, про які я говорив. Нам треба перестати просити чи вимагати, а мати можливість це впроваджувати через наших представників, яким ми довіряємо.

— Ну що ж це звучить цікаво і, мабуть, правильно. В нас і справді нікого немає з таких, щоб просто спокійно робив свою роботу і захищав наші права у самій владі, а не боровся з нею. Треба тільки таких обрати, щоб наші були і щоб не скурвились!

— Точно, але не треба затягувати. Тому що зараз якраз почалася виборча кампанія. 25 жовтня — місцеві вибори. Необхідно зробити так, щоб багато наших пройшло. Нехай це будуть навіть різні партії, ну без відверто рашистських, з ними нам не по дорозі — це ясно. Але щоб в різних партіях були наші і вони мали вплив на прийняття рішень. А хто не пройде, тих можна пізніше просувати у виконавчі структури, тому що мало проголосувати за прийняте рішення, треба щоб були ті зі сталевими нервами і не тільки, хто це все буде впроваджувати, попри спротив.

za_vdv3.png

— А ти не боїшся, що вони зайдуть у владу і скурвляться, почнуть гроші брати і забудуть про побратимів?

— Слухай, боятись вовка — в ліс не ходити. 100 % гарантії не дасть ніхто. Але тоді взагалі не варто й братися. По-перше, треба спробувати відібрати зі своїх найбільш достойних. Потім постійно тримати руку на пульсі і тримати з ними комунікацію і якщо хтось почне відходити від наміченого - це все швидко всім стане відомо і ми швидко нагадаємо, хто є хто. Повір, головне тримати стрій!

— Ну що ж, звучить непогано. Ти сам будеш іти? Я точно не піду, бо я ще служу.

— Так, це зрозуміло, можеш морально підтримувати, можливо когось порадиш зі своїх знайомих, хто достойний. Щодо мене, то я ще не вирішив, якщо хлопці підтримають і домовимось з якоюсь більш-менш нормальною партією, то можливо, піду.

— Ну дивись, будь обережний, бо все-таки політика — це брудна річ…

— Знаєш, я вже не дитина і не чекаю, що все буде просто і легко. Але тобі не здається, що політика в нас брудна, тому що туди ідуть брудні люди? А цей мем про брудну політику запускають ті, хто хоче займатись своїми брудними корупційними справами і щоб інші туди не заходили?

— Хм, якось не думав про це.

— Я теж раніше не думав, але разом коли сидиш з побратимами, дивишся одне одному в очі, то багато розумних думок приходять в голову.

— Ну окей, я тебе підтримаю і хто піде від нас, теж. Але як ти там будеш, ти в цьому щось розумієш?

— От тому, брате, я ще думаю, розумію, що досвіду мого не достатньо. Треба робити висновки з недавньої української історії. Зайти у владу — це добре, але треба вміти там бути ефективним. Тому ми з хлопцями сиділи і перебирали людей, які мають якийсь досвід : або працювали в органах влади, або були поруч, які знають процеси із середини, але при цьому яким небайдужа доля ветеранів. Щоб не по одному заходити, щоб була команда. Кількох вже знайшли, в нас ще юрист, психолог є, треба долучити до команди толкових людей — хтось піде з них балотуватись, а хтось буде робити іншу роботу, допомагати, проводити зустрічі, працювати з медіа, розробляти документи — там купа роботи.


— Слухай, а за це взагалі платять?

— В тому то і справа, що ні. Платять тільки депутатам Верховної Ради, а місцевим не платять. Тому якщо ми не хочемо, щоб майбутні депутати були вимушені шукати собі заробіток у місцевих князьків чи олігархів, треба щоб вони були більш-менш незалежними. Це або коли у людини є певна оплачувана робота чи бізнес, або фінансова подушка, чи все ж таки ми маємо забезпечити певний пристойний рівень заробітку, хто його не має. Для цього зробимо фонд, який наповнюватиметься з різних джерел, в тому числі з членських внесків самих ветеранів.

za_vdv2.png

— Так, це гарна ідея. Принаймні спроба фінансової незалежності може тільки вітатися. Як буде на практиці, це вже інше питання.

— Звичайно, я без райдужних окулярів, розумію можливі перешкоди, але потрібно пробувати. Хто не хоче, шукає причину, а хто хоче, шукає спосіб. І ставити задачу мати свої незалежні кадри і певні фінанси — це дуже важливо, щоб все вдалось.

— Ну добре, от пройшли наші кандидати-ветерани у місцеву раду. Що далі, що конкретно вони будуть робити?

— Має бути програма. Конкретна. Покрокова. Цю програму ми напишемо до виборів, попередньо обговоривши з ветеранською спільнотою. Це дуже важливо, щоб всі розуміли, що кандидати не йдуть у владу просто так, а для розв'язання конкретних проблем і впровадження конкретних ідей. І після того, як їх оберуть, вони з командою будуть працювати, щоб ці ідеї стали реальністю життя, а ми будемо контролювати і допомагати їм. Також мають бути щомісяця збори за їх участю для обговорення процесу реалізації програми.

— Слухай, я ніколи ще не чув, щоб раніше у політиці був такий підхід.

— Я власне теж. І тому у нас має вийти.

— Що ж, друже, нехай так і буде. Я тобі довіряю. Знай, що у всіх справах ти можеш на мене покластися.

— Дякую друже. Тисну руку, до зв'язку. Піду збирати команду.

— Давай-давай, працюй! До зв'язку.


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Українці хочуть бачити ветеранів у владі – Дослідження

42% опитаних громадян вважають, що ветерани АТО/ООС повинні бути залученими до політики.

Ветерани при владі: Люди, які знають ціну життя і пам’ятають загиблих побратимів, не зрадять Україну

Більшість з них керується у своїй роботі пам’яттю про загиблих побратимів і, власне, досвідом керувати, здобутим на війні.

"Як отримати підйомні?" - розмови побратимів, частина 1

«Оскільки під час Вашого переміщення в іншу військову частину Ви переїхали в інший населений пункт, Ви маєте право на отримання підйомної допомоги».

Про «єдине вікно по землі» — розмови побратимів, частина 2

"У мене весь процес вибивання землі й оббивання порогів чиновників зайняв приблизно рік. І то вдалося вибити за допомогою телебачення і волонтерів!" — що треба зробити, аби вирішити питання оформлення землі для ветеранів?