Хто боронитиме країну, якщо не любитиме її?

Опубліковано 09.06.2020

З 2015 року національно-патріотичне виховання визначене в Україні як пріоритетний напрям. Про стратегічну важливість розвитку цієї сфери активно почали говорити з початком російсько-української війни, а в різних заходах національно-патріотичного спрямування найчастіше можна побачити залучення саме учасників бойових дій.

Стратегічно важливий напрям

Впродовж багатьох років напрямом національно-патріотичного виховання в Україні послідовно займались окремі організації — наприклад, пластові та скаутські громадські об’єднання, націоналістичні організації. Після анексії Криму, окупації українських територій на Сході України активізувались і розмови про стратегічну важливість розвитку НПВ на рівні всієї держави. Так, з 2015 року напрям НПВ був визначений як пріоритетний.

З’явилась Стратегія розвитку НПВ, окремий відділ НПВ при Міністерстві молоді, в школах почали проводити зустрічі з учасниками бойових дій та уроки «Захист Вітчизни».

Проте, як зазначає заступник керівника ГО «Об’єднання Учасників АТО Тернопілля», ветеран російсько-української війни Роман Матвійчук, це майже не дало практичних результатів у розвитку національно-патріотичного виховання. Адже більшість тих, хто тривалий час займався цим напрямом, у 2014 році пішли на війну. «Ми не займались НПВ кілька років, і в результаті це призвело до катастрофічних наслідків. У 2017 році був величезний недобір в армію. Молоді люди ладні були самі зламати собі руки й ноги, аби тільки не йти туди», — вважає Матвійчук.

На думку ветерана, якщо зараз не поставити розвиток НПВ на чільне місце, то в майбутньому існує загроза втратити державу. «Сучасне суспільство орієнтоване на забезпечення своїх практичних інтересів. Без належної виховної роботи скоро нікому не буде цікава Батьківщина. Молодь навіть не буде знати, чому вони можуть пишатись своєю країною», — впевнений Роман.

Національно-патріотичне виховання він визначає як ключовий напрям для розвитку державності: «Як зараз ми поставимось до виховання наших дітей, залежить, чи ми будемо жити у суверенній незалежній державі, або нас просто знищать. Творити наше благополучне майбутнє можуть тільки свідомі молоді українці».

Загальні правила

На сьогодні в Україні діє нова Стратегія національно-патріотичного виховання, затверджена Указом Президента України від 18 травня 2019 року.

Цим Указом також передбачалось затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії національно-патріотичного виховання на 2020–2025 роки та Концепції Державної цільової соціальної програми національно-патріотичного виховання на 2020–2025 роки. Все це планували зробити ще до кінця 2019 року, проте й досі ці документи не були прийняті.

Головні відповідальні за напрям — Міністерство молоді та спорту і Міністерство освіти. При Мінмолоді навіть працює окремий відділ НПВ. Також уже другий рік міністерство проводить конкурси проектів на державне фінансування у сфері НПВ для громадських об’єднань.

Ще один центральний орган влади, який буде займатись НПВ — Міністерство у справах ветеранів. «Мінветеранів буде більш активно включене після затвердження плану дій щодо реалізації Стратегії, плюс в структурі відомства передбачена експертна група з питань національно-патріотичного виховання», — розповідає секретар Громадської ради при Мінветеранів Віталій Кузьменко.

За словами Віталія, Стратегію готували ті, хто практично займається цим напрямом, тому питань до документа майже немає. «Проблема є з реалізацією, і переважно це пов’язано з рівнем фінансування. Сума, яка закладається в державний бюджет, значно обмежує можливості реалізації будь-якої найкращої стратегії», — вважає Кузьменко.

Він зазначає, що окремою проблемою є регіональні програми НПВ — вони не завжди якісні й навіть не в усіх областях прийняті. Тут багато залежить від активності патріотичного громадського крила, яке працює з дітьми та молоддю. І додає: «Невизначеність керівництва держави також впливає. Меседжі «какая разница, как детей воспитывать» не дуже сприяють цілісності дій державних і місцевих органів».

3.jpg


Національно-патріотичне виховання для всіх

Що стосується системи освіти, то зараз діє наказ Міністерства освіти та науки від 29 липня 2019 року. Серед окремих напрямів втілення Концепції є реалізація положення про Всеукраїнську дитячо-юнацьку військово-патріотичну гру «Сокіл» («Джура»), а також створення сприятливих умов для діяльності молодіжних організацій, насамперед для розвитку пластового руху в Україні та Спілки Української Молоді.

В кінці 2019 року у Верховній Раді виникла конфліктна ситуація у питанні з пластовим рухом. 30 травня Верховна Рада схвалила закон про державне визнання й підтримку «Пласту». Президент Зеленський ветував закон через те, що він «створює переваги і привілеї для функціонування однієї скаутської організації «Пласт» і отримання нею державної підтримки, а також зумовлює ризик унеможливлення створення і дальшої діяльності вже створених інших скаутських організацій».

У грудні Верховна Рада таки ухвалила в цілому закон «Про державне визнання і підтримку Пласту — Національної скаутської організації України», враховуючи пропозиції президента. Згідно з цим законом, матеріальну, фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку діяльності пластових, скаутських громадських об’єднань надають органи виконавчої влади та місцевого самоврядування. Центральні ж органи виконавчої влади сприяють розвитку руху за межами України.

Для оцінки ефективності реалізації концепції були сформульовані спеціальні критерії — «Індикатори ефективності». Серед них є збільшення відвідуваності закладів, що популяризують традиції українського народу, підвищення рівня знань про українських видатних особистостей, розширення сфер застосування української мови, збільшення частки україномовного інформаційного та культурного продукту, розвиток внутрішнього туризму, збільшення чисельності молоді, готової до захисту незалежності та територіальної цілісності України тощо.


Зараз в МОН триває робота з реструктуризації старого навчального курсу для підготовки викладання предмету «Захист України». Крім самої програми, шукають і можливості для збільшення заробітної платні викладачам, а також створення умов для залучення ветеранів до викладання.

Чи мають ветерани займатись національно-патріотичним вихованням

Сьогодні можна виділити два напрями розвитку НПВ. З одного боку розвитком НПВ займається держава, з іншого — громадські об’єднання, які здебільшого складаються з ветеранів російсько-української війни, значна частина яких і до війни була пов’язана з цією сферою. Є організації, які постійно подаються на конкурси на фінансування від держави та місцевих органів влади, а є ті, які займаються цим, користуючись власними ресурсами.

«Якщо ми звернемось до історії, то Україну завжди піднімали свідомі люди, виховані в національно-патріотичному дусі. Останній приклад — 2013–14 роки. Я вважаю, що саме національно свідомі люди врятували країну шість років тому», — зазначає Роман Матвійчук.

Саме тому ветерани російсько-української війни часто залучені до НПВ. На думку Романа, вони як ніхто знають, наскільки потрібним і важливим є цей напрямок в державі. «В Росії з 2008 року є спеціальна програма, чільне місце в якій займає виховання дітей та молоді російськими військовими. У звичайних школах почали створювати кадетські класи, де виховують майбутніх військовослужбовців та міліціонерів. Там розуміють, як це впливає на виховання покоління, що підростає», — додає Матвійчук.

Як зазначає екс-командир полку «Азов» Максим Жорін, «ветеран — це живий приклад того українця, на якого потрібно рівнятись, який готовий жертвувати та захищати свою країну». Саме ветерани полку заснували відомий дитячий табір «Азовець». Він давно став своєрідною «страшилкою» в сусідній державі та в очах проросійських пропагандистів. А проте, проект розширюється і має велику популярність серед дітей.

Серед таборів, заснованих ветеранами, можна також відзначити «Трахтемирівську Січ» та «Кузню Уніж». Обидва проекти вигравали конкурси на державне фінансування й успішно функціонують не перший рік.

Максим вважає, що роботу ветеранів можна оцінити уже сьогодні. «Величезний ефект має навіть просте спілкування. Наприклад, в школах, де учасники бойових дій розповідають про свій шлях, про поняття честі та гідності, про справжніх воїнів і якими вони мають бути. Тим самим вони показують дітям правильну альтернативу вибору свого майбутнього», — ділиться Жорін.

На думку екс-командира, завдяки правильному, системному підходу до НПВ можна уникнути тих проблем, які уже є в країні: війни з Росією, штучно створених внутрішніх конфліктів на різні політичні чи ідеологічні теми. «А якщо цим не будемо займатись ми — цим займуться наші вороги», — запевняє він.

Фото: сторінка Fаcebook Юнацький корпус, сторінка Fаcebook Микола Ляхович


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Мої батьки пішли на війну: як живуть діти військовослужбовців в Україні

Або як пояснити дітям, що хтось з батьків пішов на війну, і не травмувати їх на все життя