Голодний протест. За що вийшли на Банкову добровольці «Донбасу»?

Опубліковано 24.06.2020

Семеро ветеранів батальйону «Донбас» оголосили голодування під офісом президента. Сьогодні бійці голодують уже 16 діб. Вони перебувають тут безперервно, ночують просто неба на карематах біля «Будинку з химерами». Причиною таких радикальних кроків стало рішення Бердянського районного суду відпустити під домашній арешт обвинувачених у вбивстві їхнього побратима Віталія Олешка з позивним «Сармат». Одному з імовірних організаторів вбивства Євгену Бродському дали дозвіл на відпустку біля моря з нагоди дня народження. Увесь перебіг протесту активісти висвітлюють на фб-сторінці «СарматTV», а також на однойменному ютуб-каналі. «Без броні» поспілкувалася з протестувальниками та з тими, хто прийшов їх підтримати.

Недитячі казки

Біля офісу президента сидить казкар, відомий як Сашко Лірник. Він читає сценарій майбутнього фільму за мотивами його ж казок. Його слухачі – чоловіки у камуфляжі з білими стрічками на головах, на яких написано «голодую», сидять напівколом та іноді посміюються. Лірник признається – бійці стали першими слухачами, раніше цього тексту не чув ніхто. Один із хлопців сидить осторонь на сходах. Він не бере участі у спілкуванні – його саме приїхала провідати мати.

Невдовзі до гурту приходить письменниця Світлана Поваляєва. Вона приносить активістам «гостинці» - стос книжок, поезії і прози, здебільшого на військову тематику.

На землі стоять пляшки із мінералкою та плакати, що інформують про історію Сармата. Поруч майорить прапор батальйону «Донбас». Літня жінка спиняється біля цих плакатів, вдивляється певний час, та видає:

«Атак а кто етот Олєшко? Он ополчєнєц, да?!»

«Пані, ви помилилися країною!» - гостро відповідають їй. Вона розгублено кліпає очима, та зрештою, хлопці таки пояснюють, що до чого.

«Сармат… таких людей не зустрічав на своєму шляху, крім нього, - ділиться спогадами ветеран та побратим убитого Олешка Андрій Маджаров. – Дуже потужний, міцний, справжній, позитивний. Дуже швидко знаходив спільну мову з людьми, ким би ця людина не була – посадовець або підприємець, він швидко прихиляв їх до себе. Йому вистачало трьох-п’яти хвилин, щоб людина починала спілкуватися щиро з ним, і це така людина, яка могла щось змінити в цій країні на краще. Через цього система його і стратила».

Він переконаний – у його смерті були зацікавлені всі, хто причетний до корупції в Запорізькій області, зокрема в Бердянську.


«В Бердянську там феодалізм – одна людина керує всім містом, - розповідає Андрій. – Там монополія на владу, монополія на бізнес, монополія на все! В нас є народний депутат Олександр Пономарьов (фракція ОПЗЖ – ред.), він вже третю каденцію від Бердянська є народним депутатом, представляє нібито інтереси міста і мешканців, але він там лобіює тільки свої інтереси, бізнес. І Сармат викривав схеми корупційні, все це робив у прямій трансляції, викладав у соцмережі. Це стосувалося як і державних коштів, так і оборонних коштів, що виділялися на Запорізьку область».

За його словами, у Запорізькій області мали будувати п’ять ліній оборони. Лінії оборони так і лишилися в проєкті, було зроблено лише макет, однак, гроші були списані. Також Пономарьов є власником заводу, який виробляє мастила. Ці мастила ідуть зокрема на оборонну промисловість, і через їх «високу» якість у 2016 році, на передовій стали 34 танки.

«І цю тему Сармат освітлював, він підіймав її дуже часто, і намагався привернути увагу держави до цієї проблеми, при кожній нагоді про це розповідав у ЗМІ, і зі сторінки своєї», - коментує доброволець.

Доброволець-мільйонер

До війни Сармат був приватним підприємцем. За словами побратимів, він був мільйонером, однак залишив родину і бізнес, та одним із перших пішов у батальйон «Донбас». Він пройшов Іловайський котел, попри наказ виходити, добровільно залишився там із пораненим побратимом. Побратима зрештою передали медикам «Червоного хреста», а Віталія Олешка забрали в полон. Він повернувся після півроку підвалів донецького СБУ.

«Прийшов додому і побачив, що вдома відбувається не те, за що ми йшли воювати, - розповідає Маджаров. – І почав боротися з цією смердотою. З феодалізмом, з цим ж же Пономарьовим. Його намагалися купити, його намагалися дискредитувати через підручні ЗМІ. Бо в Бердянську всі ЗМІ – це два телебачення, це ТРК «Юг» і ТБ «Бердянськ» належать одній людині – Пономарьову, сім видань друкованих – так само. Єдина інформаційна зброя, з якою змогли вийти на якийсь рівень, це освітити все, що відбувається в Бердянську не зі ЗМІ підконтрольних, а об’єктивно, це фейсбук і ютуб».

Він із побратимами створив громадську організацію «Справедливість». Тепер вона перейменована на його честь, і носить назву «Сармат». Він планував балотуватися у народні депутати, мовляв, надто мало важелів впливу для пересічного громадянина.

«Сармат дуже швидко міг завоювати прихильність людей, йому непотрібні були гроші для того, щоб стати депутатом, - згадує Андрій. – Він завжди казав, мовляв, стану депутатом тільки в тому разі, якщо витрачу кошти тільки на квиток до Києва. І воно би так і було б! Оберти він дуже швидко набирав, набирав авторитет. Йому без різниці було, яка партія, аби тільки не проросійська. Йому потрібно було попасти сюди. У ці кабінети. Але крім того, що дискредитували, на нього було заведено багато фейкових кримінальних справ, ми їх відбивали у судах, бо там все було висмоктано з нігтя. Все розбивалося об скелі, і вони вирішили його ліквідувати. Це була вже істерика, і така показова, щоб більше ніхто так не робив».

Віталія Олешка вбили посеред білого дня, застрелили з «обрізу» в потилицю на очах у дружини та побратимів.

«І цей нардеп на нашу думку, і у нас є дотичні докази того, що він зробив це, він оплатив це замовлення, - коментує боєць. – у нього є ще такий Валентиров Сергій, він на той час був народним депутатом від «Блоку Петра Порошенка» в Бердянському районі, це Приморськ, Приморський район. Це людина з криміналітету, ще з 90-х років, помічник Пономарьова, «права рука», який знайшов бандитів, які виконали це вбивство».

По виконавцях і по замовниках убивства заведені окремі кримінальні справи і ведуться окремі розслідування. Побратими Сармата і собі активно шукають справедливості в цій справі, збирають докази та передають їх у правоохоронні органи. Деякі з них так і не з’являються у матеріалах справи.

Маджаров розповідає – спочатку виконавці визнавали провину, йшли назустріч слідству. Замовника публічно не назвали, але побратими переконані, що імена були озвучені слідству.

«Але ж ви бачите, що відбувається, суддям недостатньо того, що вбивці зізналися, організатори зізналися, всі, хто брали участь, зізналися, - коментує Маджаров. – На останніх судах люди почали відмовлятися від своїх показів, від того, що вони казали на НСРД (негласні слідчі розшукові дії – ред.), і суддям достатньо було цього для того, щоб повірити, що вони невинні. І випускають їх під домашній арешт».

Судді Олена Вірченко, Лариса Богомолова та Олена Дністрян прийняли рішення відпустити під домашній арешт чотирьох фігурантів справи – Михайла Сігіду, Миколу Ломакова, Олександра Обухова та Максима Владимиренкова. Інший обвинувачений у вбивстві – бізнесмен Євген Бродський, якого слідство підозрює у співорганізації вбивства, понад рік перебуває на нічному домашньому арешті Бродський отримав від суду довід поїхати на відпочинок на море в Бердянськ.

sarmat.jpg

«Вони вели мову про нашу зачистку. Ми не знаємо, що з цим робити»

Протестувальники запевняють – це нонсенс у правовій системі, адже згідно чинного законодавства, не можуть випустити під домашній арешт людину за статтею 115 – умисне вбивство. Окрім того, це ставить під загрозу життя і здоров’я як побратимів Олешка, так і його родину.

«До нас дійшла інформація оперативна завдяки правоохоронцям, які вболівають за нас і роблять свою справу згідно чинного законодавства, не брали хабарів і не замішані в тому, що відбувається, - розповідає Андрій. – Вони нам надали інформацію, що приїздив Мазепа – це кримінальний авторитет, який займається координацією угрупувань по Україні, які займаються тяжкими і надтяжкими злочинами – це каліцтва, вбивства, залякування. Він приїздив в Бердянськ, у готель, де зараз відпочиває Бродський. І вони вели мову про нас – про нашу зачистку, про нашу ліквідацію. Ми не знаємо, що з цим робити. Вчора співробітники поліції виставили пости біля домів наших сімей, щоб нічого не трапилося, бо вже почали розуміти, наскільки все серйозно. Їхати додому нам немає сенсу, бо розуміємо, що не сьогодні – завтра на нас «цеглина впаде», або «собака дикий вкусить», і просто сидіти з автоматами чи пістолетами вдома, очікуючи, коли до нас прийдуть, це безглуздо. Тому ми тут до моменту, поки не виконають наші умови».

Основна вимога – це повернути обвинувачених за грати.

До активістів не виходить ніхто із чиновників – таким є саме їхнє бажання. Мовляв, немає про що говорити, ми хочемо побачити дії. Поліція, що несе варту біля офісу президента, ставиться до протестувальників добре. «Ми знайшли спільну мову, хлопці і дівчата дуже адекватні, вони розуміють, для чого ми тут, - коментує Андрій. – Ми не порушуємо громадського порядку, закону не порушуємо, спокійно поводимося, тому і у них таке ж ставлення до нас.

Однак сьогодні на сторінці «СарматTV» активісти написали, що до них виходив спілкуватися глава держави. «Друзі! – йдеться у повідомленні. – Нарешті президент вийшов до пікетуючих під ОП шахтарів (акція, що триває паралельно під ОП – ред.) і заодно вислухав нас: записав імена організаторів, учасників вбивства Сармата та суддів які їх відпустили додому! Чекаємо на результат».

Серед тих, хто голодує – Тарас Костанчук із позивним «Бішут». Він відомий тим, що зіграв сам себе у фільмі «Іловайськ 2014. Батальйон «Донбас» режисера Івана Тимченка. Того ж дня Бішута запросили до офісу президента, він спілкувався з заступником керівника офісу президента Андрія Єрмака. Ветерана запевнили, що над їхнім питанням працюють, пообіцяли, що активісти зустрінуться з генпрокуроркою Іриною Венедіктовою у якості свідків убивства.

Протестувальники признаються – найважче перебування під ОП дається, коли сонце в зеніті. Дощі переживають під тим таки «Домом із химерами», накриваючись дощовиками.

«Якщо чесно, я здивований – два тижні не їсти, а ще є сили, - говорить Маджаров про свій стан. – І руханку робимо кожного ранку – лікар нам рекомендував це робити, щоб розганяти кров, щоб вона не згущувалася, щоб із серцем все було добре. Тому є сили – здивований, якщо чесно! Навіть з вами нібито при пам’яті спілкуюся!»

Стосується всіх

Хоча, попри бадьорий настрій, видно, що випробування хлопцям дається непросто. Серед тих, хто приходить підтримати – силач Василь Вірастюк, актриса Рима Зюбіна, колишній в’язень Кремля, режисер Олег Сенцов, актор Дмитро Лінартович, музикант Юрій Здоренко. Приїздила також Надія Савченко із сестрою Вірою.

«Ситуація трешова, - коментує письменниця Світлана Поваляєва. – Я дуже добре пам’ятаю цей день. В цей день спочатку облили кислотою Катю Гандзюк, а потім буквально за кілька годин застрелили Сармата, і власне хлопці є свідками цього вбивства. І тепер це є пряма загроза їхнім родинам, їм самим».

Портрет убитої херсонської активістки стоїть тут же, поруч із розкладеними інформаційними плакатами про Сармата, з риторичним питанням «Хто замовив Гандзюк?»


«Спочатку, коли голодування тривало не дуже довго, п’ять днів, сім… хоча знаєте, людині так сказати – не їж сім днів! – згадує Поваляєва. – Ми запрошували, приходили самі – різні «селебріті». Приходив Сенцов, приходив Вірастюк, приходив Лінартович, приходив Здоренко виступав, Рима Зюбіна. Всі, хто міг, це спонтанні були такі виступи, щоби розважити, щоб було несумно. Ми прийшли з Лесею Рой і Женею Чупріною, і це був просто фурор! Їм було страшенно весело і класно на якісь кілька годин, забули про нудьгу, про голод, про свій стан і про все. Їм навіть забанили сторінку «СарматTV», очевидно, через Лесини пісні прекрасні, де йдеться про «сепарів» з відірваними ручками-ніжками, але формально це було начебто за порушення авторських прав. Вона ж багато переспівів робить, можливо, до цього причепилися, але зрозуміло, через що це було».

Вона розповідає про книги, які принесла у подарунок ветеранам-протестувальникам: «Це переважно їхні колеги, які пишуть про війну, про нашу, сучасну. І одна з моїх улюблених книжок – це публіцистична, Пітера Тейлора, «Розмови з терористами». Особливо я люблю першу частину, де про ІРА. Є ще книга «Звіт за серпень ‘14» «Плохіша» (Андрія Сови з позивним «Плохіш» - ред.) про оборону Луганського аеропорту, це санінструктор «Айраду» написав. Розважаємо, підтримуємо як можемо. Це якийсь мізер для того, щоб поширювалася інформація через стріми, через зацікавленість. Ну класика – приходять якісь актори, письменники, музиканти, щось роблять, читають, і можливо через це стріми будуть дивитися більше людей, підтягнеться преса… коротше, такі «майданівські» дитячі мирні методи привернути увагу в будь-який спосіб до цієї проблеми».

Особливо цинічною історія «Сармата» виглядає на тлі тієї ж «справи Шеремета», де підозрюваних тримають під вартою без аргументів та доказів, тим часом як тих, хто вже визнаний винним, відпускають під домашній арешт.

«Проблема є, і проблема страшна, - говорить Поваляєва. – І це не конкретно кейс Сармата, це стосується і Стерненка, і Гандзюк, і справи Ріфа, Ліси і Яни Дугарь, і Сармата, і всіх. Вбивць відпускають на свободу, а тих, хто хотів себе захищати, вони або помирають, або сідають у тюрму. Або просто невинні люди, які не мають відношення до справи. Суспільство мало би об’єднатися на цьому, оця от точка судового і «мусорського» «беспрєдєла» - це, по суті, те, що стосується всіх!»

Фото: Сармат TV та Олена Максименко


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Справа Шеремета. Домашній арешт за новою адресою та в’язень, котрого не пустили до суду

8 січня мало відбутися судове засідання одразу у двох фігурантах «справи Шеремета» - медсестрі Яні Дугарь 25-ої бригади та сержанта ССО ЗСУ Андрія Антоненка, музиканта «Ріффмастера».

«Справа Шеремета»: чи буде суспільний вибух?

Як реагують різні медіа та структури на резонансне розслідування?