«Це такий підйом, коли оточують небайдужі люди, які піклуються»: як жінкам допомагають після війни у Re:Hub

Опубліковано 17.09.2020

Перший жіночий ветеранський простір Re:Hub у Львові у вересні святкуватиме річницю від свого створення. За словами однієї з засновниць Марії Петришин, це рішення виникло спонтанно. Минулого року громадські діячки Оксана Юринець і Ганна Гопко познайомили Марію з Лесею Шимко – українкою, яка мешкає в Канаді. За словами Марії, вона на той час спілкувалася з кількома дівчатами-ветеранками та розуміла, що є проблеми зі здоров’ям, зокрема, репродуктивні. Про це й говорили з Лесею Шимко, після чого вирішили створити центр, де піклувалися б про здоров’я жінок, які повернулися з війни.

За один день

«Тоді все вирішилося за один день, - говорить Марія. - Все, що ми мали на початку – це хороші стосунки з директорами медичних закладів у Львові».

З допомогою Лесі канадійці підтримали ідею Re:Hub грантом на певну суму, який використовується на лабораторні обстеження і на те, що не вдається зробити безкоштовно.

На сьогодні кістяк Re:Hub складають близько 20 жінок-волонтерок. Вони всі працюють у різних сферах, але допомагали пораненим на Майдані, а потім військовим: медикаментами, машинами, оптикою, продуктами… Тепер працюють для ветеранок.

Re:Hub підписав меморандуми з різними медичними закладами Львова, серед яких перинатальний центр.


«На базі Львівського обласного клінічного перинатального центру, який об’єднується зараз з репродуктивним центром, проходитимуть обстеження, гінекологічні огляди, лікуватимуть безпліддя, запальні процеси. В ці обстеження включаються і пологи і тема вагітності», - розповідає Марія.

Жінка додає: «Лікарі нам допомагають. Зараз ми підписали новий договір з клінікою фізично-психологічного здоров’я. Там більше функціонально працюють психіатри і невропатологи. З обласною клінічною лікарнею співпрацюємо. Була у нас одна ветеранка з Києва, якій призначили велику суму за операцію, а ми її тут прооперували лапароскопічно, успішно, вона була щаслива».

Марія Петришин відзначає, що львівські лікарі радо співпрацюють з ветеранським простором, операції проводять абсолютно безкоштовно.

«Ми ще очемо підписати меморандуми з лабораторними клініками, бо насправді дуже дороговартісні аналізи, особливо гормональні. Але часом лікарі самі відмовляються брати кошти, йдуть на зустріч», - говорить волонтерка.

rehub2.jpg


Дві війни

«Ми не відправляємо жінок самостійно на обстеження, наші дівчата з Re:Hub зустрічають, супроводжують, і постійно поряд», – говорить Марія.

Ці слова підтверджує і одна з ветеранок, яка дозволила написати свою історію.

Анна доброволицею пішла на війну, служилапарамедиком у батальйоні «Донбас». Жінка була разом із батальйоном під час виходу з Іловайська, отримала три поранення: у живіт, ногу і біля хребта. І як наслідок війни – захворіла на рак.

За словами ветеранки, у Re:Hub їй дуже допомогли, до того ж вчасно. Аня одеситка і першочергово шукала допомоги у рідному місті, проте, через корумпованість структур, не отримала її.

«Мене довели до відчаю і я не знала куди звертатися. Вже змирилася з долею – хворію на рак, значить, хворію. Коли з’явився Re:Hub, вони запросили мене до Львова. Організація чудова. По-перше, мене зустріли з потяга, я намагалася сказати, що доберуся до онкоцентру сама, але ніхто навіть не захотів мене слухати. Вони зовсім нічого не дали мені купити з ліків, все купували самі – від бахіл і шприців до ліків. Лікарі чудово до мене ставилися. Це такий підйом, коли оточують небайдужі люди, які піклуються», - говорить Анна.


«Мої аналізі перевірили не лише в лабораторії, а й у приватній клініці. Діагноз все ж підтвердився», – додала жінка.

У Львові їй зробили першу операцію, після цього вона спробувала добитися допомоги в Одесі, проте, відзначає, що не вдалося.

На сьогодні онкологія – перша хвороба на яку страждають учасники бойових дій. Цьому сприяють стресові ситуації, якою і є війна.

«Я випадково дізналася про свій діагноз, мене направив лікар, який вирішував зовсім іншу проблему зі здоров’ям. І розумію, що не будуть ветерани перевірятися – це коштує дуже дорого. А коли це вже визначається, то часто це вже на дуже серйозній стадії і потребує величезних грошей», – говорить Аня.

rehub.jpg


Держава чи волонтери

Марія Петришин розповідає, що зараз у Re:Hub шукають спонсорів, які могли б співпрацювати і допомагати в питаннях репродукції та штучного запліднення ветеранкам.

«Пацієнток таких маємо, а програми, на жаль, немає. Ми спілкувалися і з Міністерством охорони здоров’я, адже ці питання мають бути вирішені на державному рівні. У нас було дві ветерани з онкологією. Є речі які ми оперуємо, а є складніші ситуації, і нам не вистачає коштів», – пояснює Марія.

Наразі відзначається велика проблема з наданням послуг у боротьбі з онкологічними хворобами. Проте, говорить Марія, профілактику онкології, особливо раку шийки матки, і раку молочної залози, в Re:Hub намагаються зробити. Жінка переконана, що своєю волонтерською організацією вони не повинні займатися лікуванням ветеранок – це має робити держава, а волонтери можуть допомагати з профілактикою.


«Нам потрібно робити профілактику, щоб кожна жінка, кожна ветеранка була оглянута і якщо вона молода, щоб була здорова для народження дитини. І взагалі, кожна жінка, мама повинна бути здоровою», - наголошує Марія.

«Також, ми не планували включати стоматологію, бо це дуже дорого. Хоча двом ветеранкам і в цьому питання допомогли. Тарас Лужацький з Трускавця має свою клініку і він безкоштовно допомагав. І його клініка готова далі працювати з нами», - додає вона.

Волонтерка говорить, що зараз Re:Hub напрацьовують контакти, і збираються писати проекти та подаватися на гранти.

rehub4.jpg


Інтимні жіночі питання

Марія Петришин зауважує, що попри те, що жінки і чоловіки служать разом, у питаннях реабілітації їх не варто об’єднувати, особливо щодо тем здоров’я. Є багато інтимних речей. У жінок є свої запити, у хлопців – свої.

З початком війни і щойно військові почали повертатися, жінка мала змогу працював і з ветеранами, і з ветеранками, та запевняє, що неможливо обговорювати жіночі проблеми, сидячи в одному колі з чоловіками. І навпаки.

«Щодо загальних питань, якщо всім комфортно – концерти, акції, зустрічі, святкування, - це можна проводити разом, але все, що стосується нашої роботи і лікування – це має бути розділено».


Проте, зауважує: «Але потрібно запитувати у дівчат. Вони пережили багато речей і ми не можемо вирішувати за них. Та, коли ми з ними спілкувалися, був запит на індивідуальність».

Волонтерка зазначає, що вони допомагають вирішувати кожну ситуацію індивідуально, по мірі поступлення. Але у ветеранському просторі відзначають, що найскладніше зараз з проблемою безпліддя, оскільки це дуже дорого і не вистачає фінансування.

Разом з тим, за рік існування Re:Hub, тут надали консультації 25 ветеранкам, а допомогли 20. З п’ятьма ще співпрацюють. Дівчата з абсолютно різних регіонів і міст: Києва, Канева, Одеси, Донецької області.

«Ми не робимо це, щоб нас хвалили, але приємно і гріє тепле слово. Організація цієї роботи – це виключно власна ініціатива учасниць нашої команди. Це забирає багато часу, але щиро кажу, ми робимо все, щоб дівчата були задоволені», - зізнається Марія.


Насправді хотілося б, щоб держава приділяла багато уваги соціальній адаптації ветеранів і ветеранок. Важко прийти з війни і опинитися в суспільстві, яке тебе не розуміє. Невирішених питань є багато і на сьомому році війни, з тисячами ветеранів: соціальні питання, житло, здоров’я, реабілітація, соціальна адаптація. І це все має бути на державному рівні, не мала б держава сподіватися на волонтерів.

«Це дуже затратна робота енергетично, - говорить Марія Петришин. - Люди, які працюють в нашій команді, пропускають війну через себе. Але попри моральну важкість, кожна з нас це робить для наших ветеранок, тому, що , напевно, кожна людина повинна робити в житті добрі речі. Ми не мусимо тільки отримувати від життя, а й мусимо віддавати, навчитися віддавати».


Статтю опубліковано у межах проекту "Підтримка ініціатив місцевих жіночих правозахисних організацій, направлених на просування ґендерної рівності, забезпечення прав та розширення можливостей вразливих груп жінок та дівчат".
Інформація, яка представлена у виданні, є виключною відповідальністю ГО "Студена" і не обов'язково відображає погляди Уряду Канади і організації Пакт.


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Найбільше жінок-учасниць бойових дій у Донецькій області - статистика

Жінок-УБД зареєстровано найбільше у таких областях, як Донецька (більше 3 тис.), Луганська (1,6 тис.), Дніпропетровська (майже 1 тис.). Відсотково жінок-УБД найбільше у прифронтових Донецькій (17,4%) та Луганській (13,8%) областях.

Гендерна (не)рівність в українській армії, або чому військовослужбовицям потрібна жіноча форма

По факту, інфраструктура Збройних сил України підлаштована виключно під потреби чоловіків, і будь-які зміни впроваджуються доволі кволо.

Дати жінкам вибір і прийняти його: чому жінки-військовослужбовиці стикаються із суспільними упередженнями

Як розповідають самі військовослужбовиці, під час служби вони майже не стикаються з упередженим ставленням стосовно себе з боку колег чоловіків. Навпаки, частіше їхній вибір засуджують вже тоді, як вони повертаються додому.

Частина 1. Як і для чого жінки створюють ветеранські організації та чому досі вимушені допомагати самі собі

«Коли я заходжу в маршрутку, - додає Катерина, - і мені водій сміється у очі, мовляв: «А ты хоть стрелять умеешь, деточка?» Я йому кажу: «Ну, ты такой жирный. В тебя я бы попала».

Підтримка, робота та медичне обслуговування потрібні ветеранкам для успішного повернення з війни

...Одним із найскладніших аспектів під час адаптації до мирного життя, Олена вважає повернення до роботи. Насамперед, на її думку, після повернення з війни треба давати собі час та можливість відпочити, а вже потім намагатися повернутися до роботи.