9 порад для простішого повернення з війни в сім’ю

Опубліковано 21.12.2020

За роки, які продовжується військовий конфлікт на Сході України, вже багато сказано та написано про те, які проблеми переживають родини військовослужбовців та демобілізованих.

Розлучення, сімейне насилля, зловживання психоактивними речовинами, все той же «ПТСР», що з досить специфічного психіатричного діагнозу – не без участі ЗМІ – вже встиг перетворитися на «ярлик», який суспільство, на жаль, починає навішувати на всіх, хто прийняв рішення виконати свій громадянський обов’язок і захищав або і зараз захищає суверенітет і територіальну цілісність рідної країни…

Між тим, за даними досліджень, проведених у різних країнах світу, кількість учасників бойових дій, які дійсно мають діагноз пост-травматичного стресового розладу (саме так розшифровується загадкова і «страшна» абревіатура «ПТСР)», становить біля 10%.

А більшість ветеранів і ветеранок після повернення до мирного життя проходять певний «перехідний період», який може виявитись досить складним не тільки для нього або для неї, але й для всієї родини.

Власний досвід повернення додому і досвід психологічного консультування ветеранів, ветеранок і членів їхніх родин переконав мене, що для вирішення складнощів, пов’язаних з таким «перехідним періодом», часто достатньо психоедукації, тобто прояснення деяких його особливостей, формування відповідних очікувань та навичок поведінки та спілкування в родині.

І важливіше за все зосередитися не на «проблемах» та «найгірших сценаріях», а на розумінні причин тих чи інших непорозумінь, і на тому, що і як можуть зробити ветерани, ветеранки та їхні родини задля відновлення злагоди та комфорту в сім’ї.

photo-1588246324553-64689c790e62.jpg


Коли солодкий дім здається несолодким

Нижче наведені деякі ідеї з цього приводу, які можуть бути корисними тим, хто нещодавно повернувся додому з війни.

Після місяців тривоги і очікування, ми, нарешті, повертаємося додому. Разом з хвилюванням, полегшенням і гордістю приходять й інші почуття. Іноді люди не усвідомлюють, що перехід до «мирного» життя після участі у бойових діях може бути непростим процесом.

Мабуть, ви довго мріяли про те, щоб повернутися додому. Тугу за домом викликають різні спогади та звички. Іноді бойці думають про друзів і сім'ю, а іноді й про улюблену їжу або про знайомі місця. Виправдати надії, створені тугою за домом, не завжди вдається.

Це не говорить про якість ваших відносин з близькими. Це реальність перехідного періоду.

Якщо повернення не приносить тієї радості, якої ви очікували, ви не самотні. У багатьох військовослужбовців виникають проблеми, пов'язані з поверненням додому. Можливо, зараз вам нелегко, але з усіма труднощами можна впоратися.

Після війни повернутися до звичайного, «нормального» життя може бути нелегко. В армії військовослужбовців навчають дотримуватися правил безпеки, бути суворим і успішно виконувати бойові завдання. Але деякі навички, необхідні в зоні бойових дій, ускладнюють перехід до мирного життя.

Щоб підготовитися до можливих проблем «перехідного періоду», потрібно знати, чого очікувати.

photo-1588108233088-3147ca5bf7a5.jpg


Не чорно-біле життя

У районі бойових дій у бійців була зрозуміла місія, і багатьох проблем просто не виникало. Наприклад, вміти управляти фінансами дуже важливо, але на війні в цьому нема потреби.

Ви можете також стикатися з проблемами на роботі, вам може бути складно спілкуватися з «цивільними», перебувати в громадських місцях, і може проявлятися схильність до агресивної або небезпечної поведінки (скажімо, за кермом). На проблеми повсякденного життя ви можете реагувати не так, як звикли на війні, висловлюючи гнів або страх. Наприклад, якщо перед тим, як кудись відправитися, ви прораховуєте всі можливі небезпеки і плануєте все до дрібниць, в зоні бойових дій це може врятувати вам життя, але вдома може викликати нерозуміння та роздратування у членів сім'ї.

В такій ситуації члени родини можуть почуватися непотрібними, самотніми і розчарованими. З іншого боку, поки ви перебували у зоні бойових дій, діти підросли, а іншим членам сім'ї довелося навчитися нових речей або взяти на себе нові обов'язки. Можливо, у сім'ї з'явилися нові друзі і нові звички. І це теж може внести дисбаланс у стосунки.

Виправдати надії і очікування щодо повернення додому не завжди можливо. А проте, є способи, які допомагають підтримувати і розвивати відносини з рідними та близькими протягом військової служби.

photo-1550868018-8dbfec7d605a.jpg


9 порад для простішого повернення

Досвід тих, хто пройшов цей шлях до вас, показує, що є деякі ідеї, що можуть стати в пригоді, коли ви повертаєтесь додому.

  1. Відкрито і чесно обговорюйте очікування щодо повернення додому зі своєю родиною, ще до того, як повернетесь, по телефону або по Інтернету. Обговоріть будь-які зміни, які відбулися вдома, поки ви були у зоні бойових дій, говоріть про те, як ваша родина перерозподілила домашні обов'язки. Такі обговорення допоможуть вам обома з'ясувати, чи реалістичні ваші очікування.
  2. За час вашої відсутності сім'я продовжує жити своїм життям, діти ростуть, відбуваються різні зміни. Тому після довгої відсутності вдома рідні люди можуть здаватися «іншими», «не такими», тому що під час вашої відсутності вони дійсно змінилися. І ви теж змінилися – вам самому це може бути непомітно, а сім'я помічає зміни в нашій зовнішності, поведінці та реакціях. Зазвичай такі зміни в поведінці близької людини нас тривожать (може, він\вона більше мене не любить?) Зміни – це нормально, і тривога – це теж нормально. Тому після повернення додому, дайте собі і близьким час на те, що звикнути до цих змін.
Тому важливо розповідати рідним, які зміни з вами відбуваються. Наприклад: «Я став відповідальнішим», «Я стала менше довіряти людям». Тоді вони будуть знати, чого від вас чекати.
3. Дуже важливо усвідомлювати, що конфлікти, суперечки, претензії можуть бути вираженням страху та тривоги за вас і за сім'ю.

4. Поки нас немає вдома, членам сім'ї доводиться брати на себе нові обов'язки та ролі, освоювати нові навички. Це складно. Іноді вони можуть обвинувачути вас в тому, щотїм довелось це робити, тому що їм важко, і вони втратили звичну опору.

5. Є типові реакції на стрес, викликаний тривалим знаходженням в зоні бойових дій. Важливо пам’ятати, що вони можуть призвести до наслідків, що негативно впливають на сім'ю.

- напади агресії

- спілкування в військовому стилі «прийняв-передав далі-накази не обговорюються»

- зловживання алкоголем або іншими психоактивними речовинами

- провина, образа, недовіра – це почуття, які часто виникають внаслідок травматичного досвіду. Треба вчитися аналізувати себе: ці почуття дійсно виправдані чи є відображенням моєї "внутрішньої психічної реальності"?

6. Війна оголює правду. Тому буває так, що почуття, думки і настрої, яких уникали, або які ховали в сім'ї в мирний час, під час війни, коли один з членів родини стає учасником бойових дій, проявляються і виходять на поверхню. До цього треба бути готовим. Часто краще чесно побачити проблеми і розбиратися з ними, ніж звично їх «замітати під килим»

7. Якщо рідні вас занадто опікають, спокійно розкажіть їм, що не потребуєте цього, але не відштовхуйте.

8. Якщо вас питають про те, що ви робили в зоні АТО, не розглядайте це як вираз «нерозуміння». Люди, можливо, хочуть вас підтримати, але не знають як і тому задають «дурні» питання. Якщо вам задають такі питання, спокійно спитайте у відповідь: «А чому ви питаєте»? Це допоможе людині усвідомити, що вона насправді хоче сказати, а вам це допоможе уникнути небажаного конфлікту або вислухати слова підтримки.

9. Будьте готові до того, що особистий ріст і зміни можуть відбуватися, коли ви знаходитесь далеко один від одного. Завдяки вашому індивідуальному досвіду під час АТО всі члени родини можуть відкрити, що кожен з них став більш самостійним та незалежним. Обговоріть ці позитивні зміни і як вони впливають на ваші функції, ролі і обов'язки у відносинах або в сім'ї. Пам’ятайте – коли ви повернулися додому, всій родині необхідний деякий час для адаптації, щоб комфортно почуватися з цими змінами.





Додати коментар