Довга тінь Донбасу: реінтеграція ветеранів (GPPI)

Це дослідження було профінансоване Фондом Конрада Аденауера в Україні. Погляди, висловлені у ньому, винятково належать авторкам дослідження і не відображають офіційну позицію Фонду Конрада Аденауера.

December 23, 2021

З початку конфлікту близько 400 000 ветеранів, які воювали з українського боку на Донбасі, повернулися у свої рідні міста та села по всій країні. Ці колишні солдати становлять важливу суспільну та політичну групу. Поки Україна одночасно намагається проводити важливі реформи та боротись із дестабілізуючим впливом Росії, реінтеграція цих ветеранів є вирішальним фактором, що визначає майбутнє країни.

Впроваджені нині заходи з реінтеграції є недостатніми. Вони мають форму державних соціальних виплат і пільг, які і державні чиновники, і представники громадянського суспільства, і ветерани вважають неадекватними. Ці переваги не тільки застаріли, але й важкодоступні. Враховуючи адміністративні перешкоди для отримання статусу ветерана, точна кількість ветеранів Донбасу невідома, і жодні відповідні соціальнодемографічні дані систематично не збираються. Деякі з найважливіших проблем, з якими стикаються ветерани, пов’язані зі складною системою доступу до медичних послуг, а також відсутністю комплексної політики психосоціальної реабілітації. Складний економічний клімат у поєднанні з яскраво вираженими упередженнями роботодавців призвів до ситуації, коли багато ветеранів мають труднощі з працевлаштуванням, яке має надати нові цілі в житті та допомагає призвичаїтись до мирних реалій. Як наслідок, ветерани часто стикаються з проблемами, такі як зловживання наркотиками, агресія та схильність до самогубства.

Є три основні перешкоди для успішної реінтеграції ветеранів в Україні:

1) нестача адміністративного потенціалу міністерств та міжвідомчого співробітництва,

2) недостатня протидія загрозі політичної маргіналізації та радикалізації та

3) посилення суспільного розколу, що веде до відчуження ветеранів як соціальної групи.

Українське Міністерство у справах ветеранів (Мінветеранів) не має достатнього політичного впливу, фінансування та адміністративного охоплення для формування та реалізації всеосяжної стратегії реінтеграції ветеранів. Крім того, проблемою залишається співпраця з набагато більш впливовими Міністерством оборони (МО) та Міністерством внутрішніх справ (МВС). На політичному рівні відчуження ветеранів створює ризик відштовхнути частину ветеранів в обійми радикальних груп. Ця радикалізована меншість в даний час домінує у дискурсі щодо політичних поглядів ветеранів, що спричиняє ще більшу недовіру населення до всіх ветеранів. На соціальному рівні місцеві громади недостатньо вирішують питання реінтеграції. Існуючі стереотипи про ветеранів дедалі частіше перетворюються на дискримінацію. Як наслідок, ветерани часто обмежують свої тісні соціальні зв’язки колом бойових побратимів, що збільшує ризик створення соціально ізольованих груп.

Дослідження

Коментарі