Кава від ветерана: обставини долі не завадили молодому бійцю знайти покликання та почати бізнес

Розповідь співзасновника Veterano Coffee 24-річного Валерія Ліпінського, молодшого сержанта “Айдару” це не просто пересічн...
20 грудня 2016 р.

Розповідь співзасновника Veterano Coffee 24-річного Валерія Ліпінського, молодшого сержанта “Айдару” це не просто пересічний випадок колишнього бійця чи везуча обставина, а виняткова історія про запеклу боротьбу за життя, справделивість і місце під сонцем.

“В травні 2014-го я поповнив ряди Айдара... Мені довелося пережити дві контузії і поранення. Одного разу Генштаб послав нас на зачистку Лутугіно. По центральній дорозі, розумієте?! Цей квадрат обстрілювала ворожа артилерія з трьох сторін. Нам нічого не залишалося, окрім як послати Генштаб по рації куди подалі, обійти Лутугіно з тилу, вибити звідти "зелених чоловічків" і зайняти їх позиції. І все б нічого, але Генштаб направив на Лутугіно два наших танка, не попередивши, що в місті вже є свої. Бойові одиниці влетіли в місто і почали по нас стріляти. На війні трапляється всяке…
У вільний від бойових завдань час, разом з товаришами по службі, поїхали патрулювати Щастя: відловлювати мародерів, ґвалтівників, алкашів і іншу нечисть, яка порушує комендантську годину. Тут-то по нам хтось із нехороших людей і вистрілив. В машину не влучили, але автомобіль перекинуло. Підсумок ДТП: осколки в шиї і черепно-мозкова травма. Втратив свідомість. Коли медики з мене стягували розвантаження і бронежилет, подумав, що це сепаратисти в полон беруть. А я спеціально для такого випадку гранату на плечі носив. Не хотів так просто здаватися. Торкаюся плеча - порожньо, гранати немає. Я підхопився, провів серію ударів, збив одного з них із ніг. Мене скрутили: "Свої ми, остинь!" І відпустили. А я знову підірвався, на другого накинувся. Знову скрутили. І так чотири рази. Потім подивився - дійсно, військова швидка з нашим прапором. І все, відключився… Після дембеля я влаштувався в одну з відкритих мобільних кав'ярень. Тиждень роботи на сонці - і почалася хронічна мігрень. Спочатку намагався не звертати уваги: чому тут дивуватися, адже були і контузії і черепно-мозкова травма. На третьому тижні роботи почав свідомість втрачати. Звернувся до волонтерів, щоб допомогли прокапали магнезію або чимось ще. "Як ти з цим жив досі?" - запитали мене в лікарні. І вліпили інвалідність. Я їм тоді подумки відповів: "Так спокійно жив! А ось як далі буду жити - не знаю". Якраз проводилася поліцейська реформа, я хотів стати копом. А інвалідність ставила на цих планах хрест”.

Після демобілізації та виплати компенсації близько 180 тисяч гривень, перед Валерієм, як і перед усіма колишніми бійцями, постало питання: що ж робити далі, як корисно витратити гроші та скористатись можливістю?

У дитинстві Валерій мріяв про власний ресторан. У 2012-му, після служби в армії, він переїхав зі Стаханова до Києва і влаштувався працювати барменом в один зі столичних закладів. В той час і познайомився з Віталієм Мартиненко, який працював тоді на кава-машині. А пізніше – також воював в АТО.

“Нам, фронтовикам, ніхто нічого не винен. Потрібно самим якось влаштовуватися в житті, і ми з Віталієм вирішили відкрити кав’ярню, адже вже знали усі тонкості справи”.

Коли постало питання, як її назвати, чоловіки радились з Леонідом Остальцевим, ветераном АТО, власником піцерії Pizza Veterano. Він придумав створити бренд Veterano Coffee та зробити його колективним - для всіх побратимів-фронтовиків, які захочуть відкрити заклад, подібний до цього.
Спершу хлопці збирались поставити машини на ВДНГ та біля метро “Вокзальна”, та ідея не вдалась – під час відкритого електронного аукціону хтось домовився з владою про викуп усіх ділянок за собівартістю.

В результаті спричиненого скандалу, не отримав ділянок ніхто. Та доля посміхнулась бійцям і вони, випадково, знайшли місце біля озера Тельбін, яке погодився перепродати знайомий.

“У нас кава смачна і атмосфера приємна. Віталік, коли за "верстатом" стоїть, посміхається, у нього на кожен випадок із життя є якась історія” – жартує Валерій.

Хлопці хочуть показати приклад іншим учасникам АТО: “Кожен сам коваль свого щастя. Багато ветеранів отримують компенсації від держави. Ці гроші найкраще витратити на відкриття своєї справи” – запевняє Валерій.

Коментарі