Ветеранка Юлія Микитенко: "Я хочу, щоб ліцеїстки були тими, хто зажене в стійло старих офіцерів-командирів"

опубліковано: 6 бер. 2020 р.
Біографічна довідка:

Лейтенантка Микитенко Юлія Миколаївна
1995 року народження
2012-2016 – Факультет гуманітарних наук Національного університету «Києво-Могилянська академія», спеціальність - мовознавство
2015-2018 – дружина розвідника Іллі Сербіна (позивний -Тарасович), який загинув під час виконання бойового завдання
2016-2017 - діловодка, бухгалтерка 25 ОМПБ «Київська Русь».
2017-2018 - командирка розвідувального взводу ОМПБ «Київська Русь»
2018-по теперішній час - командирка взводу – офіцерка-вихователька Київського військового ліцею.

Вперше я побачила Юлю Микитенко у 2014 на фото у соцмережі. На знімку вона стояла у легкому одязі серед засніжених дерев, у руках тримала плакат із написом «Думаєш мені тепло? Забезпеч солдата теплим одягом». Це був перший рік війни, і всі ми пам’ятаємо як наші добровольці йшли воювати в кедах та футболках, а народ забезпечував армію: одягом, їжею, тепловізорами, дронами. Щось мене тоді дуже зачепило у погляді цієї дівчини. Далі іноді у соцмережах у мене з’являлись пости з важливими подіями її життя: ось дівчина-активістка, волонтерка та філологиня з Могилянки пішла воювати на фронт, ось вона воює пліч-о-пліч зі своїм чоловіком Іллею, ось бачу пост про те, що Ілля загинув у бою, далі читаю історію їх стосунків, які Юля публікує з хештегом #ти_є. Працюючи з темою гендерної рівності у секторі безпеки та оборони, я уважно слідкувала за новинами про доступ жінок до військової освіти, а зокрема про перший набір дівчаток до військового ліцею ім. І.Богуна, який відбувся в цьому році. Серед іншого чула багато позитивних відгуків про жінку-ветеранку, яка курує цю групу ліцеїсток та просуває тему гендерної рівності в ліцеї. Лише згодом я усвідомила, що Юля, яку я читала в соцмережах і ця ветеранка Юлія Микитенко з ліцею Богуна – одна і та ж людина.

Отже після повернення з фронту ти почала реалізовувати те, у що ви вірили удвох з Іллею – виховувати підростаюче покоління. Зараз ти куруєш кадеток у ліцеї Богуна, який зовсім недавно відкрив свої двері дівчатам. Розкажи, в чому полягає твоя робота?

Мене таке питання завжди вганяє трохи в ступор (усміхається) Бо у мене є статутні обов’язки командирки взводу, є обов’язки командирки взводу-офіцерки-виховательки, затверджені в ліцеї, і загалом я спираюсь на них. Але моя робота виходить далеко за межі цих обов’язків.

Наразі я частково і командирка взводу, і сержантка, яка слідкує за дисципліною, і інколи психологиня, коли потрібна підтримка. Дуже багато аспектів в себе включає моя робота. На початку навчального року я вчила їх всьому. Починаючи з обов’язків, заправкою ліжок, прибирання в туалеті, закінчуючи тим, як користуватися пральними машинками. Зараз, коли в плані військовому вони розуміють значно більше, моя задача зводиться багато в чому до локалізації конфліктів, які відбуваються між ними, між ними та працівниками, офіцерами. Врегулювання внутрішніх процесів… Це так, те, що на поверхні.

Але для себе я визначила набагато важливіші задачі. Для мене цей перший набір дівчат дуже особливий, не тільки тому, що це вперше в історії України. А перш за все тому, що психологія дівчат дозволяє з ними будувати багатосяжні плани. Наприклад, з дівчатами мені легше в тому плані, що вони, відчуваючи якусь бодай найменшу несправдливість, не мовчать. Я мала схожі ситуації з хлопцями, вони зазвичай ковтають і страждають далі. Дівчата ні. Вони говорять. Говорять те, що думають, що відчувають. Не мовчать, коли їх питають. І для мене надзвичайно важливо зберегти в них цю якість – безстрашність і впевненість. Їх зараз 20. Через рік вони вступлять у військові виші, де, на жаль, досі діють старі методи закалки офіцерів: приниження, моральні і фізичні знущання. Я хочу, щоб вони були тими, хто зажене в стійло старих офіцерів, які дозволяють собі ображати курсантів, офіцерів-командирів, для яких особовий склад неважливий. Хочу підняти для них планку стосунків «командир-підлеглий» до високого рівня, і щоб вони в подальшому тримали цю планку самі, не дозволяли собі її опускати і не дозволяли іншим горе-офіцерам поводити негідно. А я знаю, що мовчати вони не будуть. І для мене це головне. А статути, кантікі… Сьогодні воно важливе, а завтра вже ні. А установка на високий рівень командира вже є. І вони її пронесуть. У свій підрозділ, у армію. Це мій… стратегічний вклад, якщо можна так сказати.

licei.jpg

Тобто ти вважаєш, що жінки є потенційно тією силою, яка здатна докорінно змінити обличчя армії, зламати стару «совкову» систему, яка грунтується на приниженні?

Однозначно. Бо жінки, наскільки я хоча б тут могла побачити, зазвичай сильніші і вивозять морально набагато більше ніж чоловіки. І готові боротися значно довше і наполегливіше. До всього, як я неодноразово казала, якщо жінка мотивована, вона працюватиме набагато більше, знатиме набагато більше, ніж чоловік. Бо чоловіку, який приходить в армію, по суті нічого не треба нікому доводити. Він прийшов в армію, він красавчік. Апріорі. Виконав свою функцію захисника. Жінці, яка приходить в армію, перше, що треба зробити, це подолати цілу гору стереотипів, з якою її вже чекають на порозі. Починаючи від того, що “армія – не жіноча справа, йди жінко на кухню, чи в штаб”, закінчуючи “ти, жінко, прийшла сюди собі чоловіка шукати і задовольняти свої сексуальні потреби”. Поміж цим всім маячить на задньому фоні сміх, коли одягаєш на себе снарягу, чи залазиш в БМП, чи починаєш виконувати спішування і різні маневри з тактики.

Другий етап, якщо все-таки подолав ці всі стереотипи і заробив мінімальний авторитет, починається з того, що мусиш розбиратися в усьому краще. Якщо хлоп не знає, скільки важить АК-74 зі спорядженим магазином чи скільки літрів соляри треба вливати в БМП, це ок, вивчить. Якщо не знає цього жінка, то що з неї взяти, вона ж «тупа курка», довіряти їй не варто. Тому в академії, під час навчання, я стріляла більше всіх, їздила більше всіх, і бігала по полю більше всіх. Бо розуміла, що мені це треба, коли вернусь на війська.

Ну і останній етап, коли зрештою показала, що ти не на «потрахушки» приїхала, і трохи тямиш у воєнці, це щоденна робота з доказування своєї правоти. Бо завжди знайдеться бородатий дядька-воїн, який скаже «Хто ти така взагалі? Чого тебе мають слухати?». Ці всі етапи добряче гартують. І якщо виживаєш після цього гарту, подальша боротьба – що лускати насіння.

Тому так, я думаю, що вони виживуть, загартуються і зроблять цю армію кращою, професійнішою.

Як почуваються ліцеїстки в ліцеї? Чи готовий ліцей працювати з дівчатками? З якими головними викликами ти стикаєшся?

Загалом, я вважаю, що адаптацію вони проходять добре. Я вище говорила про якісь високі цінності і високі стандарти (усміхається) але все-таки, за цією всією патетикою не варто забувати, що вони дівчата, дівчата-підлітки. І попри це все, вони дуже розумні, розвинуті. Звісно, їм лестить що довкола них ще 580 хлопців «як барвінків в’ється» (сміється), але вони розумнички. Перший місяць я їм дуже промивала мізки тим, як має поводити себе жінка в армії, щоб її сприймали хоча б на рівні. Хоча здавалось такі теми порушувати в 21 столітті трохи дивно, але, як то кажуть, армія то зріз суспільства, а суспільство у нас трохи дикувате в плані гендерних стереотипів. Тому з цього ми виходимо на один із викликів: сприйняття дівчат у хлопчачому колективі, а ще пошук себе самою дівчиною в цьому сповненому гормонами хлопчачому колективі.

З самого початку я усвідомлювала, що повністю виключити факти амурних справ не вдасться. Які б я там їм високі цінності не вкладала, це природа. «Говоріть-говоріть, ви мені не заважаєте, я собі вже хлопчика найшла», такі десь думки думаю були в дівчат, коли я їм там про високу мораль задвигада (сміється) тому у зв’язку з цим я вирішила не давати дурнуватих наказів, по типу забороняю зустрічатися і таке інше. Я дозволяла. Але єдина моя умова була не в межах ліцею. Спочатку ловили їх, як вони там зажимались-цілувались, зараз наче спокійніше стало.

Друга проблема проблема це відсутність нормативно-правової бази. Це не тільки дівчат стосується, але і хлопців. Вся нормативно-правова база жахливо застаріла і не відповідає сучасним вимогам. Ми досі драємо підлогу стружкою з господарського мила. Це звісно, дієво, але вже давно є щось ефективніше. Далі мені постійно роблять зауваження що дівчата носять кільця, підвіски, сережки. Немає жодного документу, який би це врегулював. Я обстоюю ту думку, що якщо воно не заважає виконувати функціональні обов’язки, то якого милого я маю «драти» за це свій особовий склад. На підґрунті моїх таких.. ліберальних поглядів, часто виникають конфлікти з командуванням, які явно не вітають мій стиль керування. Та і інші офіцери теж до кінця не тямлять причини моїх дій.

І наступна проблема, з якою я зіштовхнулась – це повне несприйняття ліцеїсток колективом ліцею. Фактично, взвод був нав’язаний згори законодавчо. Ніяких ґрунтовних процесів підготовки, як офіцерів, так і працівників-вчителів до роботи з ліцеїстками, проведено не було. І тут, на мою думку, є велике упущення, тому що наразі в ліцею до дівчат більше негативне ставлення. Негативне ставлення не тому, що вони погані, а тому, що всі звикли працювати з хлопцями за однією матрицею, а до дівчат вона вже не підходить. Мінятися і міняти старі методи не хочуть, зате зляться на дівчат. І у мене багато часу забирає на те, щоб вести мирні переговори з викладачами, які скаржаться на дівчат.

licei2.jpg

Яка на твою думку робота з викладацьким складом вирішила б це питання? Можливо ж є сенс впровадити гендерні освітні студії і для викладачів та ліцеїстів? Я давно чула, що такі проекти готуються, але чомусь досі немає прикладів успішної реалізації.

Якщо б і не вирішила повністю, то частково б зняла деякі напружені моменти і полегшила б роботу мені в першу чергу. Я подавала свої пропозиції щодо проведення лекцій і курсів для викладацького складу. Але, на жаль, вони розбились об стіну байдужості і, найвірогідніше, небажання щось змінювати. Людям, які по 20-25 років працюють, сидячи рівно на попі, нецікаво змінюватись. Їм більше хочеться, щоб прибрали стрес-фактор, а не почали вчити їх життю, яке їх цілком задовольняє.

Я регулярно подаю пропозиції по лекціям. Цим питанням зацікавився Департамент військової освіти, я думаю, вони приймуть мої слова до уваги, позаяк, з наступного року цей проект переросте з 20х дівчат в 40-50. І тоді вже одного командира взводу, який локалізує маленькі конфлікти на місці буде явно недостатньо.

Які зараз основні кроки ти бачиш для того, щоб зробити військову освіту доступною для жінок?

Перше, це реформа всієї військової освіти. Не тільки для жінок, але і для чоловіків. Вона зараз, окрім того, що дуже маскулінна, так ще й антигуманна у багатьох своїх аспектах. Військо у нас досі не про професійність і якість, а про кількість і гарматне м’ясо. Про це свідчить хоча б той факт, що у військові внз беруть з дуже низькими показниками ЗНО. Тупий воїн ще зійде, а от тупий офіцер це смерть особового складу. Тому направду тут варто говорити не про те, що військова освіта [має бути адаптована] для жінок, і військо адаптоване до перебування там жінки, йдеться про військо як професію. Коли ми говоримо про професійне військо, де командир не сумнівається у роботі того ж військкомату, «учєбки», військових вишів, які проводять набір та підготовку людей до його підрозділу, то і не буде питання гендеру.

licei3.jpg


І на завершення, скажи, будь ласка, від чого, з чим ти стикалась в армії, ти б хотіла вберегти твоїх підопічних в майбутньому?

Напевне, від тотальної несправедливості. Бо, коли ти це бачиш, то або опускаєш голову, притрушену попелом, або борешся. Але боротьба забирає багато сил, як моральних, так і фізичних. І мені, направду, прикро що їм ще стільки доведеться побачити і побороти

І головне, щоб вони були готові

Сексизм то звісно тема, яку поки не уникнути. І я теж завжди про це кажу. І готую їх, що від них теж багато в чому залежить подальша рецепція жінки в армії. Бо з ними зараз вчаться хлопці, які в подальшому теж будуть командирами, і від того, як зараз вони збудують комунікацію з хлопцями, багато в чому залежить в майбутньому сприйняття жінок в армії.

Говорила Оксана Іванців.
Фото з особистого архіву Юлії Микитенко.

Додати коментар