До АТО я викладав в школі предмет Захист Вітчизни та фізичну культуру. Коли в березні почалася війна, мене почали викликати до військомату. Коли я прийшов, сказали проходь комісію підеш в армію, але вдома мене чекала вагітна дружина, яка повинна була в кінці березня народити сина і якій я пообіцяв розом бути під час пологів.Тому в військоматі я попросив відстрочку на декілька місяців, щоб допомогти жінці, і мені надали таку відстрочку. У серпні 1 числа 2014 року мене визвали знову в військомат і я потрапив в Одеську академію сухопутних військ на перепідготовку з командира механізованого взводу на командира десантного взводу. Після навчання я потрапив до Житомира.На базі 95 Бригади формували наш 90 бат. Я був призначений ком.гранатометного взводу роти вогневої підтримки. Після декількох місяців злагодження, ми вирушили до Костянтинівки, а через тиждень ми вже міняли 79 бригаду в ДАПі (Донецький аеропорт), де я був у складі свого гранотометного розрахунку, в цілому 13 днів – що там за служба була самі знаєте. Мій взод пройшов всю першу ротацію без втрат, 1-300, і то легкий. У роті втрат також не було, декілька 300, вийшли перед Новим роком 2015 (31-го 2014). Трохи перепочили і вже 16 січня друга ротація, підрив ДАПу 19-го, я втратив свій цілий розрахунок, сам перебуваючи у Водяному, не далеко від ДАПу, чекаючи на команду на вихід, на допомогу, але, але... Так ми тримали оборону до серпня 2015 поки на день ВДВ батальйон не вивели, на ППД, до Констахи (Костянтинівка). Про наш бат можна глянути фільм «Я піду за сонцем» – там є декілька секунд відео зі мною в ДАПі. На перше вересня я відпросився до своєї школи, поглянути дітям у вічі, подякувати за їх підтримку, та діснатися про рівень патріотичного настрою в школі. Після аналізу я вирішив знову повернутись до школи вчителем. Коли я прийшов до школи в жовтні місяці, в Україні стартував проект «Учитель року», де була номінація «Захист Вітчизни», я погодився взяти участь у цьому конкурсі, це була гарна можливість відволіктися від війни. В результаті я посів перше місце в місті Миколаєві, та 3-тє в Миколаївській обл., поступившись молодим своїм минулим учням, які гідно представили Миколаївську обл. на всеукраїнському етапі. Далі я вступив у громадську організацію «Українська асоціація інвалідів АТО», де заняв активну позицію щодо патріотичного виховання молоді. За рік громадської роботи я реалізував багато проектів: це ми організували приїзд 20 дітей з прифронтової школи, та зробили їм тиждень відпочинку на півдні України. Наступний проект – це «Школа вихідного дня» де багато громадських організацій. Ми приїжаємо до шкіл і проводимо у вихідний день заняття з дітьми з різних блоків та напраленостей (на моїй сторінці у Facebook є багато посилань на відео звіти). Наступнийпроект, який я ініціював – це «Діти Миколаєва дітям Українського Донбасу», в рамках якого діти збирають вторсировину, а на виручені кошти будуть придбані комп’ютери для школи в с.Гранітне (де це і яка там ситуація знаєте). Також мене запросили викладати на кафедрі військової підготовки в МНУ ім.В.О.Сухомлинського. Передаю свої знання майбутнім вчителям та майбутнім офіцерам, як треба любити та захищати свою Батьківщину. Ось таким чином тільки в дітях я зміг перенести посттравматичний синдром та швидко влитись в громадське життя моєї країни. Cергій «Пламя» Гуссіді