Ветерани АТО вирішили привітати сім'ї своїх товаришів, які загинули на сході. Вони обдзвонили більше трьох сотень дітей, аби ті замовили подарунки. Дорослі були приголомшені, – ніхто з малечі не попросив гаджетів, а деякі діти навіть замовляли мийні засоби, щоб допомогти мамі.

9-річний Дмитро вже дорослий і не вірить в дива. Він не чекав свята. Але коли йому сказали, що до нього завітає Святий Миколай - двічі бігав на околицю села – перевіряти чи немає гостей.

Cвятий Миколай подарував радіокеровану машину. Діма з технікою на ти. Тато був механізатором, вчив сина всьому, що вмів сам. Та з війни не повернувся. Відтоді Дмитро дуже подорослішав. А останній місяць не посміхається взагалі, каже бабуся. Мама занедужала на грип і померла від пневмонії. Бабуся зараз оформлює опікунство над онуком. В тісній сільській хаті Діма опановує керування машиною…

Безкоштовно надсилати подарунки допомогла одна із компаній перевізників. Але є у списку населені пункти, куди і дороги нормальної немає, та дістатись машиною вкрай важко. Саме туди і вирушив Святий Миколай.

Семирічний Ілля чекав у подарунок іграшковий хокей. Вже другий Новий Рік родина не буде за столом у повному складі. Старший брат Іллі, якому ледве виповнився 21 рік, Олексій Герега загинув, як герой, так сказав мамі командир. В його кімнаті майже все залишилося, як за життя, тільки весь час горить лампада і побільшало нагород, посмертно… Мати і досі не може оговтатися від трагедії. Та їй є заради чого боротись – молодший син допомагає пережити страшну втрату. Тим часом грати в хокей сходяться сусідські хлопці. Ілля у запалі від перемоги радіє – і його мама теж починає посміхатися.

Олена, одна з помічниць Миколая, яка випитувала, який сюрприз був би для дітей найбажанішим, сама втратила чоловіка під Павлополем і залишилася одна з двома синами. "Розмовляючи з жінками, з родинами, багато хто впав духом. Але життя продовжується, діти не мають страждати, ми повинні дати їм життя і радість", – говорить Олена.