«Сильні для сильних»: Як ветерани допомагають важкохворим здійснювати бажання

опубліковано: 21 січ. 2020 р.

Проект «Сильні для сильних» покликаний втілювати мрії важкохворих людей, зокрема тих, хто потребує паліативного догляду. І виконавцями їхніх бажань, які цілком можуть бути останніми, стали ветерани АТО /ООС.

Сьогодні ми розповімо, чому саме ветерани добре знаходять спільну мову з важкохворими і чому цей проект справді важливий.

Проект розпочався в грудні 2019 року. Придумали його волонтерка Лілія Лилик, ветеран Олександр Морозов і волонтерка фонду «Свої» Олена Лебідь

«Серед ветеранів багато соціально активних людей. І ми в одній із розмов, коли піднялась тема паліативу – допомоги невиліковно хворим - зрозуміли, що в нас зійшлися пазлики. Тому що є потреба і є люди, які готові включитись. Тому що ветерани знають про смерть більше за інших. Ті, хто пройшов війну, розуміють, що кожне бажання може бути останнім, і це дуже важливо – виконати його», - розповідає Лілія Лилик про зародження проекту.

Лілія, як вона каже – «як всі адекватні люди в цій країні» - з 2014 року включилась у допомогу тим, хто її потребував. Спочатку це були переселенці у проекті «Фролівська 9/11», паралельно вона збирала необхідне для «своїх» - підопічних військових підрозділів. Так звикла спілкуватись із вояками, тепер має багато друзів серед них. Каже, що з ними краще знаходить спільну мову:

«Мені в будь-яких питаннях значно комфортніше спілкуватись з ветеранами або вояками. Коли про щось домовились, наступний етап – робимо. Немає варіантів “я не можу, не хочу, давайте інакше”

Третьою складовою проекту виступив фонд «Свої». Він так само спочатку опікувався внутрішньо переміщеними особами. Потім, коли вже люди потроху облаштовувались на новому місці, щоб не підсаджувати людей на «голку соціальної допомоги», залишили поміч тільки для тих, хто потребує її найбільше – багатодітних сімей, родин, в яких є важкохворі, людей з інвалідністю. Тобто тих, кому важко і за мирних умов. А вже з 2018 року фонд сконцентрувався саме на невиліковно хворих.

Як це працює?

Лікар із паліативної допомоги від фонду приїжджає, навчає людину, яка доглядає за хворим, як користуватись функціональним ліжком або кисневим концентратором У фонді є спеціальне обладнання для полегшення паліативної допомоги, яке надають в тимчасове користування тим, хто потребує. Координаторка цього напрямку Леся Літвінова за потреби займається цільовим збором коштів. Безпосередньо відвідує підопічних, дає фізичну і моральну допомогу їм і їхнім родичам, які за ними доглядають.
Таким чином, проектом опікуються люди, які знають про невиліковних хворих та їхні потреби справді багато.

Координаторка проекту «Сильні для сильних» від фонду «Свої» Олена Лебідь розповідає, чому виконання «забаганок» є важливим:

«Зазвичай паліативна допомога – це не дуже дорога річ. Тут більше потрібна психологічна підтримка, бо люди бояться опинитись сам на сам із цією проблемою. «Сильні для сильних» є проектом більше про гідність. Паліативний хворий – зазвичай це людина, яка не може рухатись, не може себе обслуговувати, часто не може самостійно дихати. Але будь-яка людина має залишатись людиною в прямому сенсі до останніх днів життя. Невиліковні хворі – це люди, які мають обмежений термін життя і вони самі це розуміють. Але до них не можна ставитись як до людей, які помирають, проте всі навколо сидять, плачуть і чекають, доки такі люди помруть. Але ж людина має прожити цей відрізок життя, який їй залишився, гідно, як людина. В неї є бажання, в неї є гідність і вона має відчувати себе, наскільки це можливо, повноцінною.

Цей проект був створений, щоб допомогти духовно і морально підтримати людину. Ми хочемо зробити так, щоб людина мала бажання, і в наших силах ці бажання виконати».

Подібний проект Stichting Ambulance Wens уже понад 10 років діє в Нідерландах. Там теж усе починалось із кількох людей: водія «швидкої допомоги» і його дружини, згодом до них приєднались друзі, інші волонтери. Зараз в проекті 270 волонтерів, лічильник на сайті показує, що виконано 883 бажання.

Саме ним надихались волонтерки фонду «Свої», мріючи про таке для своїх підопічних. Та вони вважали, що це дуже важко, а отже втілити такий проект реально лише в такій країнах на зразок Нідерландів.
Проте виявилося, що бажання невиліковних хворих людей зазвичай не якісь захмарні чи нездійсненні. Цим людям часто уже недоступні без сторонньої допомоги найпростіші речі – сходити в кіно, на концерт, посидіти у кав’ярні з друзями. Навіть якщо важкохвора людина просто хоче вийти на вулицю, прогулятись парком - для цього потрібна в першу чергу фізична сила. Якщо людина не ходить сама, то потрібно її винести, погуляти з нею, занести додому.

А це, насправді, цілком під силу здійснити і в Україні також.

70710732_2727119840655590_8445587535819702272_n.jpg


Послухати музику, побачити ялинку...

Досвід виконання таких бажань був у волонтерів ще до створення проекту «Сильні для сильних. У фонду є проект «На шапку», який допомагає збирати гроші для хворих. Його організувала ведуча «Радіо Рокс» Соня Сотник. У теплу пору року кожного четверга у дворику кав’ярні Х.Л.А.М. на Подолі відбуваються концерти київських музикантів. На них не продають квитків, а стоїть велика шапка, у яку всі охочі можуть покласти гроші. На ці концерти приходять і музиканти, чиї концерти зазвичай коштують чимало – там виступали «Брати Гадюкіни», «Без обмежень», «СКАЙ» та інші. Інформація про ці концерти є на сайті фонду.

«І от одна жінка, яка отримувала від нас допомогу і стежила за діяльністю фонду, сказала: «Більш за все я хочу потрапити на цей концерт». Вона була лежача, не могла навіть сидіти. Щоб потрапити на концерт - треба було її привезти разом із спеціальним функціональним ліжком, кисневим концентратором, через який вона дихає. Леся Літвінова із Зоєю, нашою лікаркою, хлопцями –волонтерами це все зробили і вона була дуже щаслива, пила коктейлі, підспівувала, вимахувала руками», - розповідає Олена Лебідь.

На сайті можна переглянути фото із того концерту.

Тоді волонтерки відчули, наскільки важливою є подібна підтримка для їхніх підопічних. Але водночас – що це потребує сторонньої допомоги, допомоги людей, які можуть у потрібну хвилину зірватись і приділити свій час невиліковно хворому.

І такою допомогою стали ветерани.

Чому необхідна висока готовність поставити роботу в проекті в пріоритет і відгукнутись за першим покликом? Тому що робота із важкохворими має свої особливості. Ці люди дуже часто перебувають у важкому психологічному стані, в них у будь-який момент може погіршитись фізичний стан або настрій. Так, «Сильні для сильних» уже зіштовхнулись із ситуацією, коли вони все підготували, домовились із транспортом, а в останній момент підопічні відмовились. Жінка, яка хотіла побачити ялинку на Софійській площі, кілька разів переносила поїздку – за словами Олени Лебідь, вона боялась померти просто посеред площі. Ще один підопічний, підліток із важкою хворобою, мріяв про вечір у театрі, і «сильні» домовились із ветеранським театром про квитки на спектакль «Дванадцята ніч». Але оскільки хлопець взагалі не виходить із дому, перед самою виставою він злякався залишити квартиру. Із ним волонтери планують продовжити працювати – адже для підлітка, який замкнений у чотирьох стінах, буде важливо поспілкуватись із ветеранами.

Та попри складнощі і недовгу роботу, проект «Сильні для сильних» вже має приклад успішної допомоги – вони називають його «Місія «Маруся», за іменем Марини Діхтяр, хворої на мезетоліому черевної порожнини 4 стадії. Ветерани Олександр Матяш, Володимир Базика та Олександр Морозов допомогли втілити мрію жінки потрапити на концерт.

«Життя на першому місці, і якщо ти страшенно хочеш піти на рок-концерт, то ніяка хвороба не повинна стати на заваді. Після низки операцій і нескінченних хімій Маруся має право прожити хоча б один день звичайного життя. І ми їй у цьому допомогли.

Як з’ясувалось під час першої місії, в першу чергу ветерани надають емоційну і моральну підтримку. Коли ми приїхали, наша доктор нас зустрічає і каже: «Чекайте хвилинку, я збігаю за шампанським. Маруся хоче шампанського». Дівчина хотіла на концерт, хотіла святковий настрій. Зараз у неї немає ніяких заперечень для прийому алкоголю, тож ми разом весело пили шампанське, сміялись, а потім поїхали на вечірку «Радіо Рокс». Хлопці на руках занесли Марусю в клуб і потім винесли назад до машини.

Проект про життя

І ми зрозуміли, що наш проект – не про паліатив, а про життя. Попри страшний діагноз, Маруся жива класнюча дівчина, яка хоче веселитись, хоче жити. Знаючи Марусин діагноз, мені складно було почати розмову, і хлопці згладили це моментально. Вони вміють комунікувати одразу з незнайомими людьми, вирішувати поставлені задачі», - каже Лілія Лилик.

Один із перших учасників проекту «Сильні для сильних» і координатор з боку ветеранів - Олександр Морозов. У 2014 -2015 році служив у 95-й десантно-штурмовій бригаді, сержант. Після повернення розпочав власну справу – виготовляє засоби для чищення зброї. Каже, після війни став набагато впевненіший, жорсткіший, відповідальніший, стриманіший в проявах емоцій. Олександр розповів, чим для нього є проект:

«Для мене «Сильні для сильних– світлий шлях, з якого не варто збиватись. Це певна соціальна відповідальність. Якщо в людини обмежені фізичні можливості, а ти фізично здоровий і розвинений – чому не допомогти? Це просто людське ставлення. Якщо ти щось маєш, а інший не має, і якщо в тебе є можливість цим поділитись, то нормальні люди діляться.

Спілкування з цими людьми досить сильно стимулює і мотивує для власних дій та звершень. Перед тобою є наглядний приклад: у них усе погано, і вони тримаються відважно, а в тебе голова, ноги-руки на місці, але щось там не виходить. Порівняння цих ситуацій приводить до певного клацання в мізках, яке дає тобі наснагу на твою подальшу діяльність».

Спілкуватись із важкохворими Олександру не складно.

«Я як людина з бойовим досвідом знаю, що є речі, яких дійсно варто боятись – коли в когось кишки розкидало. А тут нема чого боятись. Взагалі, після війни ти мало чого боїшся», - запевняє.

Олена Лебідь теж вважає, що участь у проекті – на користь не лише хворим, але і самим ветеранам:

«Для ветеранів це дуже гарна психологічна реабілітація. Багато хто, коли приходять з війни, втрачають орієнтири. Вони звикли когось захищати і щось робити корисне, і раптом опиняються в такому світі, де не можуть знайти себе. Звісно, йдеться про тих, кому самим не потрібна психологічна підтримка. Для ветеранів дуже важливо про когось піклуватись. Бачу, що вони надихаються прикладом хворих, того, яку ті мають жагу до життя Це вийшло ідеальне поєднання».

Зараз проект «Сильні для сильних» збирає базу ветеранів, готових «допомогти достукатись до небес», і важкохворих, кому потрібна підтримка. Також раді будуть охочим допомогти із втіленням бажань – надати квитки на події або фахові послуги. Так, хвора дівчина попросила про фотосесію – одразу знайшлися фотографи, готові втілити це бажання.

У подальшому «Сильні для сильних» планують мати осередки принаймні у кожному обласному центрі.

Щоб узяти участь у Проекті, треба заповнити одну із форм:

Для родичів і близьких пацієнтів, які потребують допомоги з реалізацією бажання

http://bit.ly/CC_hvori

Для ветеранів, які бажають долучитись до ініціативи

http://bit.ly/CC_veterany

Для небайдужих, котрі можуть допомогти з реалізацією.

http://bit.ly/CC_pomich

«Сильні для сильних» хочуть встигнути дати людям шанс на нормальне життя. Хоча б на один день. І ви можете допомогти їм – наприклад, розповівши про цю ініціативу знайомому ветерану або невиліковно хворому та його родичам.

Авторка: Олена Шарговська
Фото: БФ "Свої" та ФБ-сторінка "Сильні для сильних".


Додати коментар

Пов'язані матеріали

Сильні для сильних: ветеранів запрошують допомагати невиліковно хворим

"Сильні для Сильних" - волонтерська ініціатива ветеранів АТО /ООС для тих, хто бореться з важкою хворобою.